Професійну діагностику зроблять у центрі зайнятості

- Насправді якості, необхідні для омріяної професії, можна розвивати. Треба лиш визначитися, чого хоче сама дитина. Вважають, що менеджерів і юристів зараз на ринку більше, ніж достатньо. Але це не означає, що не треба на них вчитися. Можливо, саме ця професія - те, що потрібно, у чому людина зможе реалізувати себе й досягне успіхів, адже це - її. Можливо вона народжена, щоб стати відомим адвокатом. Потрібно все прорахувати. Навіть якщо професія мало затребувана на ринку, але до неї лежить душа - варто її обирати. Тоді ризик виправданий. Головне, щоб був обдуманий.

- Але у ранньому віці не кожен знає точно, чого хоче...

- Випадки, коли діти у молодших класах точно знають, ким стануть у майбутньому, поодинокі. Але все-одно варто прислухатися до їх бажань. І найважче - переконати батьків, які уже заплатили за навчання, а отже треба вчитися. Але дитина отримувати ці знання не хоче, бо їй не цікаво. В результаті, маючи диплом, але не маючи особливого бажання працювати, такі люди поповнюють лави безробітних.

Реалізовувати себе у професі­йному плані насправді дуже важливо. Це теж є своєрідною складовою нашого щастя... Нерідко у вуз вступають "за компанію" - друг пішов, а чим я гірший? Є ще таке поняття, як мода. Свого часу було дуже модно бути юристом, лікарем... І медиками ставали ті, хто абсолютно не здатен працювати з людьми, іншими словами вони їх просто дратують. Але великий інтелектуал з дипломом і глибокими знаннями у медицині не зможе бути лікарем, якщо його дратують пацієнти... Так само можна бути суперфізиком, але не вчителем. Для педагога не достатньо знати предмет, головне - вміти дати знання, пробудити бажання вчитися, спілкуватися.

- Наскільки допомагає профдіагностика?

- Вона не є панацеєю. Але це додатковий спосіб розширити уявлення про себе з точки зору "я і професія", співвіднести свій характер, темперамент, інтелект, пам'ять з професійними планами. Жоден тест не дасть на 100% точної відповіді, але дасть можливість розібратися в собі, щоб зрозуміти, чи підійде вам бажана професія. Скажемо, комунікативні здібності підходять до ряду професій, з якого вже можна вибирати. Усі психологи працюють з професі­ограмами і психограмами професій. Ось, наприклад, фармацевт - для нього важливі висока концентрація уваги, оперативна пам'ять, емоційна стабільність, високий самоконтроль, консервативність, педантизм... Для налагоджувальника машин важливі стійкість і високе переключення уваги, логічне, наочно-дійове мислення, рухлива нервова система - аби не зациклюватися на чомусь одному. Нема хороших чи поганих професій: є такі, що нам підходять, або не підходять.

- Як саме проводяться тести?

- Їх є два види: перевірка, наскільки людині підходить певна професія, і взагалі - визначення професійної спрямованості людини з урахуванням її інтересів, прагнень, індивідуально-психологічних особливостей, ціннісної орієнтації... Для цього користуються певним набором тестів. Одного-єдиного не існує. У першу чергу треба визначитися, якого професійного спрямування є людина, до якого типу професій належить. Використовується методика Клімова або методика Голанда.

Поєднання одразу декількох методик дає можливість отримати відповідь на 90%. Одне з останніх ноу-хау - створення профорієнтаційних терміналів, які є у кожній вінницькій школі. Там проста діагностика, але поєднання тестів і правильний аналіз дають абсолютно достовірну інформацію, достатньо прийти з ними до психолога. Ще одним помічником для школярів є профорієнтаційний діловий щоденник, який має кожен з учнів сьомих-десятих класів - у ньому теж викладені різні профорієнтаційні діагностики про принципу соціальних мереж. У будь-якому разі дітям завжди цікаво проходити тести.

- А що потім робити з цими результатами?

- Йти до практичного шкільного психолога, який допоможе скласти остаточну картину. Проходячи тестування, підліток має обрати професію, відповідну до свого психотипу. Буває, коли дитина, яка ніколи не працювала з психологами, не проходила тестів, абсолютно на інтуїтивному рівні з точністю готова обрати свою професію. Але такі випадки поодинокі.

- Коли хобі стає професією - це добре?

- Знаєте, тут головне не наплутати - хобі з реальним призначенням у житті. Особисто в мене подібне колись було. Я дуже любила шити, вже у школі вміла пошити пальто чи шубу, мала шалену тягу до цього. Але якби ж мені тоді пояснили, що краще хобі залишити собі, для творчого задоволення, а не робити своєю професією... Перша практика була на великому швейному під­приємстві, де я зрозуміла, що монотонно працювати, кроїти деталі не можу. І це при тому, що шиття обожнюю. Одне - любити це робити час від часу, а інше - зробити своєю професією. Я перестала любити своє хобі відтоді, як стала займатися ним професійно, воно відбило бажання шити назавжди - виробничі шуми, закритий простір... І лише після того, як із швейним фахом потрапила у міжшкільний навчальний комбінат, почала навчати учнів, зрозуміла, що від цього отримую задоволення. Я занадто розвинута у соціальному плані і маю необхідність у спілкуванні. Тож не всі хобі можуть стати нашою професією. Тому певні ази власної психології потрібно знати. Покопатися в собі і з'ясувати щось нове завжди корисно.

- Наскільки важливий цей фактор на практиці?

- Великі фірми спеціально формують кадрову службу, яка підбирає на роботу персонал. Коли профвідбір замовляє роботодавець, професійна складова для психолога якраз найостанніша. Щоб створити потрібний мікроклімат у колективі, керівник знає, хто саме йому потрібен - кар'єрист чи ведуча людина, більше здатна працювати у команді чи самостійно, конфліктна, чи ні, інтраверт, чи навпаки - така говірлива, що буде всіх відволікати.

При формуванні гармонійного і результативного колективу для роботодавця психологічні якості працівників украй важливі. Адаптованість у колективі насправді - чи не найважливіша у роботі. Усе це не просто, але по-своєму дуже цікаво. З рештою, якщо характер і темперамент змінити не можна, то інші здібності цілком можна розвинути. Наприклад, пам'ять, концентрацію уваги, образне мислення. Існують навіть певні вправи для розвитку умінь, які необхідні для тієї чи іншої професії.

Ірина КУПЕЦЬКА

Коментарі відвідувачів