«Заробляти я почав з 13 років…»

Бізнесмен  Василь Откидач відомий більшості, як директор торгової компанії "АВС-цитрус". Але насправді таких компаній більше – таксі, видобуток і розлив мінералки, РБУ-5, а також база відпочинку ”Вінниця” у Коблево. Сам він працювати почав з шкільних років і впевнений, щоб стати «сам собі начальником» - слід починати хоча б із вантажника. 

- Чи  мріяли у дитинстві стати бізнесменом?
- У дитинстві  мріяв про одне, в юності – про інше. Але завжди хотілося жити достойно, поважати себе самому  та змусити поважати себе інших. Було бажання мати добру улюблену роботу. Виховувати дітей. Багато. Поки що їх  п’ятеро, чекаємо на шостого. Це в принципі, усе про що людина мріє.  
- Як склалась доля 11-річного хлопчика-сироти, для якого ви стали опікуном і взяли в свою родину? 
- Йому вже  19 років і він вже перейшов  на власні «хліба». Усе, що ми  могли  для нього зробити – ми зробили.  Зберегли його квартиру і привели її  у достойний стан. Він закінчив школу і вирішив жити самостійно. У такому віці молодь  намагається  ухилитися від опіки. Вважають, що вони вже пізнали життя.  Подивимося. Я також пішов з дому у 17 років. Але часи  були інші і спокус менше: починаючи з кафе, пива, цигарок…
- На що ви потратили перші зароблені гроші?
- Я почав підробляти під час шкільних канікул на консервному заводі з 13 років, бо грошей у нас ледь вистачало. Моя  мама  заробляла лише 90 рублів, з яких  треба  було сплачувати за кооперативну квартиру й мене виховувати. Моя перша зарплатня була 70 рублів – немало. Хоча перший тиждень пальці були як після відбійного молотку.
Витрачав не на розваги - потрібно було заробити хоча б на одяг, щоб виглядати не гірше за інших. 
- Що, на вашу думку,   потрібно для досягнення успіху?
- Життєва школа. Можна закінчити кілька вузів і бути  зеленим. Освіта дає лише теорію. Мені тому було  легко вчитися, адже дипломами лише підкріпляв вже набутий досвід. Був  годинниковим майстром, кочегаром, слюсарем-наладником на «Кристалі», приймав склотару, далі –технікум… У Львівській академії кооперації деякі викладачі під час лекцій дивилися мені в обличчя. І якщо я починав посміхатися – нервували. А я  просто уявляв, що до мене прийдуть ці студенти  і їх по-новому доведеться усьому вчити.
- Це ваша  власна формула  успіху?
- Не хочу говорити,  що у мене «семь пядей во лбу», мені просто повезло. Я знаходив теми, які були нікому не потрібні. Не секрет, що я і моя команда почали першими поставляти банани та апельсини для вінничан не тільки до свят, а щодня. З цього усе  розпочалось. Ми почали заробляти непогані кошти. Хоча усі говорять, що Откидач  ринками керував, грошей накрав. Скільки сьогодні накрали, я б за усе життя стільки не вкрав. Тоді були  добрі умови,  хто здогадався – той і працював. Тоді не було тих грошей як зараз.
- Які людські якості важаєте головними?
- Відповідальність, порядність і  ще - тримати власне слово. Усі знають, що Откидач  розраховується. Ніхто у цьому житті ще  не сказав, що я комусь щось заборгував.

Досьє
Василь Іванович Откидач, 1956 р.н., директор компанії "АВС-цитрус".
Освіта – Львівська академія кооперації. Двічі балотувався в мери Вінниці.
Одружений, має п*ятьох  дітей.
Сттарша донька працює в сімейному бізнесі, старший син, який був директором пансіонату в Коблево, з 2008 р. знаходиться за кордоном, що пояснюють сфабрикованною кримінальною справою внаслідок конфлікту із будівництвом сусідньої бази.
Живее у  власному будинку на Старому місті з  бассейном у дворі.
Улюблена марка авто – «Інфініті»
Улюблений одяг – спортивний, костюмів не любить.
Хобі -  віце-президент обласної федерації універсального бою, на своїй базі в Коблево щороку проводить  змагання з єдиноборств.
Найкращий відпочинок – сауна,  бассейн і  родина.