Неслужбовий бік життя прокурора області

Донька Ярослава називає його не інакше, як татко. А коли телефонує дружина Наталя на екрані телефону висвічується „кохана”. Цей, „неслужбовий”, бік життя прокурора області Олександра Шморгуна відомий не усім. Але  „МІСТУ” Олександр Семенович погодився розповісти  про особисте.
- Який прокурор області поза стінами прокуратури?
- У житті я теж принциповий, звичайно, не на стільки як у кабінеті. Я не є  неприступним. Зі мною можна щиро, відверто говорити. Дуже ціную дружбу. Ось нещодавно була зустріч, як ми 30 років закінчили інститут (зараз це Національна академія імені Ярослава Мудрого), і більш ніж з половиною  однокурсників підтримую стосунки і досі. Я і в кабінеті доступний, але часу завжди не вистачає. По життю намагаюсь робити людям добро і сам від цього отримую задоволення. Адже думки – матеріальні, і те що ми думаємо,  як правило, збувається. Тому, прокинувшись зранку, ти повинен усім побажати добра, здоров”я, щастя. І я так сам зранку бажаю. 
- Хто ваша  дружина за професією, де працює і як познайомились?
- Дружина - Наталя. Вона адвокат. Як познайомились?  Після інституту я працював суддею у Піщанці. Перше враження: дуже вродлива. Як на мою думку, найкраща в Піщанці. Але якщо сьогодні до шлюбів, коли дружина вища за чоловіка, ставляться нормально і навіть гордяться тим, тоді для мене було трохи ніяково: як це так, що дружина вища за мене!  Придивлявся довго. Якось дзвонить начальник ДАІ і запрошує у гості. Приходжу, роззувся, заходжу у кімнату... Бачу: сидить моя красуня. Я мовчки беру її за руку, виводжу у прихожу до трюмо, і стаємо поряд. Кажу: бачиш, що я вищий? Відповідає: бачу, що ти вищий. Все, йдемо на танці! Але коли виходили, вона вдягла свої туфлі на підборах 12 сантиметрів... Кажу, ні, мабуть, підемо перевзуємось. Зараз Наталя на таких високих підборах рідше ходить, незручно  водити машину. То інколи я вже її сам прошу: вдягни.
-Ви стали хрещеним татом одному з вихованців інтернату. Що спонукало до прийняття такого рішення?
- Я сам декілька років виховувався у Мурованокуриловецькій школі-інтернат. Нас було троє у сім”ї, не було де спати - складали швейну машинку... Тож батьки вирішили мене направити у школу-інтернат. Я розумію психологію цих діточок, знаю, як їм не вистачає батьківської турботи і ласки. Це перше. Друге – у мене сім”я „неповна”. Маю тільки одну доньку. Крім того, я є працівником правоохоронного органу і нас дуже турбує дитяча злочинність. Тож щоб ця дитинка розвивалась позитивно для суспільства, потрібно, щоб в кого є така можливість, займались цими дітками. Тому я так і вирішив. Допомагаємо в тому числі і матеріально, купуємо книжки.
- Вас „полюбляють” деякі  інтернет-видання, що спеціалізуються на компроматах…
- Такі публікації з”являються не просто так, а пов”язані з певними діями. Коли я тільки почав працювати прокурором області мене навіть намагались шантажувати цими публікаціями. Пам”ятаю, що поставив питання  припинити завезення на територію області м”яса з Бразилії, Аргентини... Це м”ясо глибокої заморозки (на 25 років), і потім, щоб його не знищувати, бо треба платити гроші, це м”ясо завозиться сюди... А наші товаровиробники не можуть здати свою продукцію, бо всі м”ясокомбінати  забиті цим м”ясом. Звідки м”ясо? Звичайно, завезене  контрабандним шляхом. Тому ми поставили серйозний заслін. І при переробці  цього м”яса на Тульчинському заводі обов”язково мав бути присутнім наш працівник. То одна з перших публікацій була, ніби я це кришую.
- Із прокурорської практики яка справа найбільше запам”яталась?
- Спроба класичного рейдерства, яка частково вже у суді. Ми повернули громаді Вінниці будинок побуту, повернули 45-му заводу 8 тис. кв.м виробничих приміщень, 13 гектарів землі, приміщення кафе „Вогник”. А  під це  майно вже взяли порядка 58 млн. грн. кредиту... В зв”язку з цим у нас і справи по суддях, і ці судді вже звільнені.
- Подейкували, що це все відбувалось під крилом одного з керівників області? Ця інформація має місце?
- Сьогодні у матеріалах кримінальної справи такої інформації немає. Хоча ця версія має право на існування.
- Якщо скажете, що прокурору не пропонували хабар, аби він закрив на щось очі – не повірять. Що просили і скільки обіцяли?
- Як тільки відчуваю, що починаються якісь питання поза межами мого розуміння, припиняю розмову одразу.  Взагалі намагаюсь, якщо відчуваю, що будуть якісь впливи чи кроки,  аби максимально швидко справа пішла до суду.
- Яке головне досягення у житті?
- Сім”я, донька, дружина. А кар”єра сьогодні є, завтра – немає.
- На  що витратили перші зароблені гроші?
- У шостому класі пішов на плодоконсервний завод  у тарний цех, де  з дощечок збивались ящики під яблука. Збити один  ящик коштувало 5 копійок. Пальці були усі сині, але заробив майже 30 карбованців. За ці гроші купили підручники (на той час підручники у школу батьки купували самі).
- Де живете у Вінниці?
- У квартирі на Поділлі. Квартира, як в усіх. Не вирізняється ні розмірами, ні етажністю. Вона мене абсолютно влаштовує. Є ще дача у Києві.
- На якій машині їздите?
- На службовому  Мітсубіші-Паджеро, йому 4 роки, не броньований. Є у мене і приватні автомобілі: запорожець «горбатий», Москвич-401, вони вказані у декларації. У суботу-неділю люблю їздити на велосипеді. 
- Ваша улюблена страва?
- Я сам люблю готувати. Є в мене прекрасний рецепт баранини. Дружина взагалі не їла баранини, аж поки я не приготував. Дуже люблю підчеревину.
- Улюблена тварина?
- Собака, звичайно. Вдома у нас лабрадор і вівчарка. Вівчарка – ближче до дружини, а лабрадора я купував, і він відчуває, хто господар. Останнім часом  намагаюсь знайти спільну мову з конями (у мого знайомого є невелика стайня на 5-6 коней). Це тварина з великої букви. Верхи не їжджу, але придивляюсь, привожу коням хліб, цукор.  Мені навіть книгу спеціальну подарували.

ДОСЬЄ
Олександр Семенович Шморгун народився 26 вересня 1953 року в м. Дружба Ямпільського району Сумської області. Починав кар”єру народним суддею Піщанського району Вінницької області. З 2006 року – прокурор Вінницької області.
Улюблене місце відпочинку- Крим і Трускавець.
Хобі – прогулянки  на мотоциклі і  велосипеді, автомобілі.
Улюблена книга/письменник - Майн Рід.
Улюблений фільм/режиссер -  „Гараж”.
Три основні якості справжнього чоловіка – Справедливість, мужність і щедрість (не  лише в матеріальному розумінні, а й душевна).