Анатолій Ворона: „Половина моїх одногрупників вже генерали…»

Анатолій Ворона  відомий  у місті не тільки як колишній міліціонер і чиновник, але і як людина з унікальним почуттям гумору. З ним можна розмовляти, здається, годинами.
Який Ваш найяскравіший спогад з дитинства?
Спорт. Я перепробував багато видів, хотів займатися баскетболом але не взяли, бо я низького росту.
А який у Вас ріст?
185 сантиметрів. Не взяли на баскетбол, пішов на самбо. Потренувався місяців зо два, навчився один єдиний прийом – кидок з обвивом ноги. А прийом страшний. У суперника складається враження, що йому потрібно рукою підстрахуватися, щоб не впасти, але якщо він це робить, то рука просто ламається як гіляка. Взяли мене на першість України по самбо. Боюся аж синій. Думаю, щоб мені нічого не відбили, буду цей прийом використовувати. Перший бій -  зламав руку супернику, другий  бій - так само. Третій суперник вже мене боїться, четвертий - теж рука зламана. А у фіналі  мене вже чемпіон Союзу переміг. Так я и став призером України – з ходу. Потім вже навчився добре боротися.
То це  боротьба вас до міліції привела?
Після армії я  хотів поступати у наш педагогічний інститут на факультет фізвиховання. Всі екзамени здав, але  заступник голови обласної ради „Динамо”  побіг сваритися до інституту, - мовляв ми поступимо і  будемо виступати не за „Динамо”, а за „Буревісник”. То в  інституті всіх нас „динамівців”, п’ять чоловік тоді не взяли. Мовляв, ми готуємо кадри з села, а ви всі міські. Те що я теж з села ніхто не врахував. Тоді я вирішив поступати у вищу слідчу школу УМВС у Волгограді.
Це правда, що ви навчались з письменницею Марининою на одному курсі?
Не на одному, я був на четвертому, вона на першому.  Коли я навчався, міліція була не дуже престижна, тоді військові училища на слуху були. В нашій групі така „збірна” була...
Підтримуєте зв’язки з одногрупниками?
Підтримую, в основному це були росіяни. Половина одногрупників вже генерали, на пенсії, деякі вже пішли з життя. Вчився також з чеченцем одним, він був при Дудаєві заступник міністра внутрішніх справ Чечні. Ми з ним дружили, він навіть привозив своїх дочок в Кончу-Заспу в піонерський табір. Просив, якщо з ним  щось станеться, щоб я забрав дочок в Україну. Потім його вбили, я писав- писав в Росію, шукав цих дівчат, та так  і не знайшов.
Анатолій Микитович, яке Ваше головне досягнення у житті?
Це  дві онучки, одній 13 років, іншій – 5 років. У старшій характер більш м’який, як у мене, а менша – уперта страшно. Якщо щось не по її починає крик та ґвалт.
На що Ви витратили свої перші зароблені гроші?
На стажуванні в Одесі мені та другу дали премію по 50 рублів. Ми  ними скинулись і сіли на круїзний теплохід, то на ці 100 рублі наїлись бутербродів з червоною та чорною ікрою і пива чеського напились.
А як з дружиною познайомились?
Ми з нею з одного селища – із Сутисок. Я її не знав добре, бо на 3 роки молодша. Вона вчилась у Хмельницькому, а я поступав в Волгоград. Так в автобусі і познайомились. Потім я був свідком на весіллі у її брата двоюрідного. Вона тоді успіхом користувалась а я соромився, думаю: «Як я до неї підійду - така дама!». А її зацікавило те, що я її не добивався. Потім вона писала мені «шпори» у Волгоград. І коли я перейшов на 3 курс, а вона на останній, ми  і одружилися. Вже 37 років з Ларисою разом живемо.
Де саме ви  живете?
На Вінницьких хуторах. У нас була 3-кімнатна квартира, ми ще добавили гараж і поміняли все це на недобудовану хату. Я вважаю, що жити у приватному будинку краще ніж у квартирі. У квартирі величезний негатив йде з усіх сторін.  Крім того є чим зайнятися. У нас теплиця, огірки, помідори, персики. Цікаво коли маєш власно вирощені персики. Онуки дуже люблять до нас приїжджати, на фрукти-овочі. А ще ставок поруч, він мілкуватий, зате не боюсь за них, коли вони купаються.
На якій машині ви їздити?
Ви здивуєтесь, на Volkswagen Polo. Він маленький, затее бензину мало їсть. А взагалі я на машині їздити боюсь. У мене було так, що  я вже думав, - більше не зможу їздити автомобілем. Коли вчився у слідчій школі, то на  водінні  вперше у машину сів і замість гальма на газ почав тиснути. Так і виїхав за ворота, де  якраз стояла машина заступника міністра, який  до ректора приїхав. І я продер йому чорну Волгу від одного крила до другого. Викликає мене ректор. Я прийшов, а генерал вискакує зі стола і хоче мене дати  в фізіономію. А я хлопець тренований, почав відхилятися і задкувати до дверей. Так ми до порога і доскакали разом. А я поріг знав, часто до генерала заходив, і перескочив через поріг задом, а він - впав... Думав, що виженуть. Але лише  відсторонили від водіння. Зараз воджу машину так, п’яте через десяте. У центр міста навіть не заїхав би, бо боюся.
Де Ви любите відпочивати?
Останнім часом ми з дружиною любимо їздити за кордон, у Туреччину або Єгипет. Гроші такі ж як у Криму, а сервіс набагато краще. Вже декілька разів їздили у Єгипет зимою в готель Санрайс Мамлюк. Там гарні піщані пляжі. А  з нами носяться як з писаною торбою, бо ми  постійні клієнти, ВІП-гості, тому нам приносять подарунки, торти та фрукти в номер.
Ваша улюблена страва?
Яєчня з салом. Але дружина дуже рідко її мені смажить, вважає, що це холестерин і шкідливо. 
Який Ваш улюблений ресторан?
Якщо чесно, я їх не люблю. Уже такий вік, що не дуже по спиртному. Якщо кудись потрібно йти на іменини-родини-хрестини, в мене вже зранку псується настрій. Люблю «МакДональдс» там спиртного немає, тільки кока-кола і гамбургери.
Маєте якесь  хобі?
Я  у міськвиконкомі відповідаю за спорт і  в мене хобі у суботу відкривати змагання, а у неділю закривати.І це хобі починаєш не любити, бо у нас 26 видів спорту, і це тільки олімпійські. Так що вихідних у мене практично немає, і для такого хобі сердечного, як риболовля, часу не залишається.
Як Ви поєднували своє почуття гумору із службою у міліції, де позастатутні речі не вітаються?.
Кажуть, що гумор – це ознака розуму… Скажу так: то служба невесела і навантаження величезне. Я  пройшов всі ці шаблі -  слідчий, старший слідчий, старший з особливо важливих справ, заступник  начальника МВС по слідчий роботі, начальник УВС. Якби не сміявся, такого навантаження просто б не витримав. Крім того не все потрібно розуміти буквально. Треба розуміти і  фігурально. Це коли  на тебе наїжджають, тримати дулю в кишені - і все буде в порядку.

Досьє
Сім’я - дружина,  син та дві онучки.
Улюблена книга - детективи Богоміла Райнова, „12 стільців” та „Золоте теля” Ільфа та Петрова.
Улюблений фільм - серіал „Вулиці розбитих ліхтарів”.
Улюблена тварина – кіт (півторамісячний Кузя).
Улюблений одяг - джинси і светр.
Основні   якості справжнього чоловіка - обов’язковість, мужність і – любов до дітей.