Людмила Бушинська пошила перший костюм в 4-му класі

Скільки пам’ятає себе засновниця торгового дому „ІнтерШик” Людмила Бушинська, вона весь час щось шила й в’язала. В соціалістичному дитинстві не було такого поняття, як дизайнер – швейна творчість обмежувалася будинками побуту. Та майбутня пані Бушинська була сама собі дизайнером  – готові речі майже не купувала.
Навчаючись у школі № 6, уже в четвертому класі вона пошила перший костюм. Малювала, танцювала –  любила все, пов’язане із творчістю. Мабуть такі вподобання передалися генетично, адже батько до війни працював кравцем, а мама  – педагог.
Тепер Людмила Бушинська основний час присвячує моді і мистецтву. У її розпорядженні  власна територія сучасного дизайну і стилю життя, до якого йшла вона роками нелегкої праці.  
- На що Ви витратили свої перші зароблені гроші?
-  Після дев’ятого класу батько, який тоді працював на пивзаводі, запропонував влітку підзаробити на митті пляшок. Гроші витратили на тканину, нитки – пошила  шкільну форму для випускного класу. Сукня була довшою за стандартні, нижче коліна – я завжди відслідковувала модні тенденції. Та довелося її обрізати через обурення оточуючих – не формат, казали... 
- Як обрали майбутню професію?
- Сини роз’їхалися, тож мене, наймолодшу доньку, батьки з Вінниці не відпустили. Довелося орієнтуватися з вибором на місці. Вивчилася на товарознавця промислових товарів. У промторзі працювала...
- Після відкриття „Інтершику” було  непросто?
- Думала, що буде важко, але щоб настільки... Не всім подобається, коли людина успішна. Коли хочеш підвищити рівень культури інших, а у відповідь отримуєш негатив, це шокує. Правда, змінилося коло спілкування, -  – прийшли нові люди і залишилися тільки достойні друзі й партнери. Як кажуть: не у бідності пізнаються, а у багатстві.       
- А як щодо поширеної думки „або сім’я, або робота”?
- Безумовно, одночасно ідеально скрізь не буває, але суміщати  можна.  Мене запитують, чому не поїду в Київ кар’єру, ім’я робити. Але навіщо? І тут можна жити комфортно, а всіх грошей не заробиш. Процес заробляння хороший тоді, якщо є можливість успішно вкласти ці грощі у щось з віддачею.
- Окрім дизайну і шиття яке ще маєте хобі?
- Дуже люблю подорожувати. У інших країн є чому навчитися і що перейняти. Не можу забути Чехію. У Маріанських лазнях вразила природа й  відношення людей до всього. Так, прогулюючись, можна  вільно відвідати замок у лісі, де висіли старовинні гобелени, люстри: все без охорони... А 15 років тому в Ризі, коли  народжувала молодшу доньку, здивувалася, коли побачила у медсестри  повні шухляди медикаментів. У нас же тоді не було нічого, пологові будинки були у жахливому стані... Вразив В’єтнам – восени їздили з чоловіком у круїз азіатськими країнами. Один долар там коштує сім кілограмів рису. Уже фактично ніхто не їздить на велосипедах – усі на японських „ямахах”. Так, дехто ще бідує, але вже нема жебраків, які помирають  на вулиці. За десять років країна суттєво піднялася. В Азії зараз нема такого поняття, як криза: все розвивається, велика покупна спроможність.   
- Який ваш  рецепт відпочинку від роботи?
- Мрію мати свій басейн, де можна поплавати і розслабитися після трудового дня! А взагалі, коли відчуваю, що час зняти стрес, йду до СПА-салону. Це експрес-метод зняття втоми. Повністю відключаєшся від усього! 99% усіх хвороб  від стресів, тому релакс треба робити. СПА-відпочинок заміняє природу, море, яке, до речі, вже й корисним перестають вважати. Відпочиваю на морі не часто – краще поїду взимку у гори, влітку – на екскурсію в Європу.
- Подобається водити авто?
- Якщо чесно, роблю це більше через необхідність. Маю невеличкий „Suzuki Swift”. Машина дуже економічна: заправляю раз на місяць, для міста цього  достатньо.
- Яке у вас улюблене місце вдома?
- Звичайно, як у кожної жінки, це кухня-столова, виконана у чудових кольорах – там нашим гостям особливо приємно спілкуватися. А влітку, бо живемо у приватному будинку, дуже люблю наш сосновий садочок й озерце біля дому – і усе це на  сотці землі. Чоловік сам усе посадив, зробив альпійську гірку, бесідку... Вид зі спальні – ніби на ліс. Гості дивуються, що у центрі міста може бути такий оазис.  
- Часто доводиться готувати?
- Зараз ні – часу особливо нема. У нашій родині взагалі нема культу страв, як такого. Все має бути просто, нічого смаженого-жирного. М’ясо, риба, багато овочів і фруктів, мінімум випічки – от і все.
- Ваше головне досягнення у житті?
- Як і у будь-якої жінки, це сім’я і хороші діти. Якщо говорити про бізнес, поки що є ідея, концепція, яка поступово реалізовується – усьому свій час. Я щаслива, що можу дозволити собі займатися тим, що подобається, що люблю. Маю прекрасну родину, яка не гальмує, а тільки допомагає. 
- Назвіть три основні якості справжньої людини.
- У людини завжди має бути позитивне налаштування. Безумовно – порядність. І, звичайно ж, уміння прощати. У наш час стільки всього негативу навколо, і якщо ти починаєш його накопичувати, чи відповідати на агресію тим же, в першу чергу страждатимеш сам. 

Досьє:
Засновниця торгового дому „ІнтерШик” Бушинська Людмила Степанівна
Сім’я: одружена, має двох доньок (15 і 25 років).
Освіта: вінницький торговельно-економічний інститут,  товарознавець промислових товарів.
Хобі: мистецтво, дизайн, шиття, колекціонування авторських ляльок, мандрівки.
Улюблена страва: фарширована риба.
Улюблений ресторан: „Феріде-Плаза”, „Буржуй”.
Улюблена книга: „Майстер і Маргарита”, книги про моду і мистецтво, бізнес.
Улюблений фільм: „Траса № 60”, „Приборкання світу”.
Домашня тварина: сухопутна черепаха, карликовий пудель Лакі.