«МЕД»овий Маринчук закохався в село
05.05.2010
Володимир Маринчук, директор фірми «МЕД», уже понад 20 років займається власною справою. Бізнес починав із студії звукозапису, яка переросла у потужне підприємство, пов’язане не лише з музикою.
Тепер його фірма також випускає господарчі товари, посуд, пакети тощо. А ще Володимир Іванович зайнявся зеленим туризмом – до цього, каже, душа лежить найбільше.
- Пам’ятаєте, ким хотіли стати у дитинстві?
- Точно, що не космонавтом! З дитинства любив фізкультуру і певний час хотів стати тренером, та мрія не збулася. Після педінституту пішов працювати тренером з вільної боротьби на стадіон „Локомотив”, але через недостойну оплату праці довелося шукати іншу роботу. Та й сам був непоганим спортсменом - чемпіоном СРСР з вільної боротьби. Досі приємно згадувати: стоїш, грає гімн України, сльози на очах!.. Мабуть, це найбільше моє досягнення.
- Скільки тоді заробляли спортсмени?
- Отримував 300-350 рублів А коли пішов у тренери, - 120 рублів. Чомусь так: спортсмени ще комусь треба, а наставники, які дають дорогу в життя, відтягують молодь від спиртного і наркотиків, не потрібні нікому!
- Ви виросли у великій родині?
- Нас було троє дітей у сім’ї. Покійний вже батько працював службовцем, мама – бухгалтер.
- Як починали бізнес і на що витратили перші гроші?
- У 1989 році пішов працювати до свого товариша Анатолія Кожухівського. Той підказав і навчив музичному бізнесу, з його легкої руки все й розпочалося. Тих же 300 рублів почав заробляти. Уже 21 рік, як бізнесом займаюся. Спочатку фінансово було непросто. Дуже вдячний своєму батькові, який повірив у мене і допоміг, мамі вдячний. І перші мої гроші пішли саме на розвиток справи.
- Спортивний азарт якось перекликається з бізнесом?
- Знаєте, якби не тренер Семен Сергійович Ханук, то мав би я чимало проблем. Він допоміг загартувати характер, дав волю до перемоги... А в 90-ті таке творилося: рекет, „безпредєл”. На щастя, мав багато знайомих серед борців, боксерів. Ми заступалися один за другого. Тож можна сказати, що спорт у бізнесі допоміг.
- Пригадуєте свій перший успіх?
- Бізнес – дуже важка праця. Щодня, щогодини треба працювати. Робочий день мій починається з сьомої ранку, завершується о дев’ятій вечора. Відпочиваю лише в неділю. Якщо не працюватимеш – нічого не вийде, ніщо з неба не впаде, як дехто собі думає.
- А яким має бути ідеальний керівник?
- Хороший - той, який вчасно платить обумовлену зарплату працівникам. Взагалі будь-яка справа тримається на особистостях. От у мене є товариш – голова колгоспу. Так до нього на роботу неможливо влаштуватися. Ніхто не п’є, не краде. Встановив свій порядок, людей вміє заохотити.
- А свої власні методи маєте?
- У нас колектив хороший, є люди, з якими майже 20 років працюю. Незабаром плануємо підписувати контракти з людьми. Можна сказати, що капіталізм в Україну приходить... Думаю, що й криза пішла на користь. Чому? От раніше давали кредити направо-наліво. Люди понабирали холодильників з пральними машинами і почалися проблеми. А треба просто заробляти і купувати на свої гроші. Як у Японії: люди краще зачекають, але кредиту не візьмуть, хоча в них кредитують під 1%... Треба працювати так, щоб хазяїн був задоволений роботою і йому було без цього робітника некомфортно. Тоді буде й відношення добре, й підвищення зарплати. Буде багата фірма - люди розбагатіють. А буде більше багатих людей – більше стане робочих місць, конкуренція виникне.
- Як відпочиваєте від роботи?
- Купив у селі Канава Тиврівського району хатку, де недалеко і ліс, і річка. Гуляємо з дружиною і дітьми. У нас їх троє: 17-річний Роман, 12-річний Максим і дев’ятимісячна донька. Дуже подобається сільське життя! Три роки тому ми почали займатися зеленим туризмом. Хочеться відроджувати його з нашою культурою. По селах ще збереглися хати, яким по сто років. Петриківський розпис, лялька-мотанка, ткацтво, вишивка – усе намагаємося відродити. Збирали фольклор: на студії записано більше 400 альбомів, а це майже 6,5 тисяч українських пісень. Знайшли 80-річну бабцю, яка навчила наших дівчат ткати на справжніх старовинних верстатах. Навряд чи у місті ще хтось цим займається. Знаю одне: збережеться культура, а отже й Україна.
- І як у нас розвивається зелений туризм?
- Поки грошей на цьому не заробили. Хочемо зробити все гарно, щоб люди були задоволені відпочинком. Просто сільська хата і по коліно болота – так не годиться. Піші і велосипедні прогулянки, збирання грибів і ягід, майстер-класи з випікання справжнього домашнього хлібу, готування вареників і борщу – від цього люди в захваті. Приїздили й італійці, англійці. Іноземці у захваті від природи, лісів. Кажуть, що не розуміють, навіщо ми їздимо в Єгипет чи Туреччину за шалені гроші, якщо у нас така краса. .
- А ви де відпочиваєте?
- Були і в Туреччині, і в Єгипті. Але - не подобається мені там. Особливо відношення. Коли приїжджає німець – перед ним усі бігають, а як українець – то його за другий сорт вважають... .
- Що ви не могли собі дозволити раніше з того, що маєте тепер?
- Не скажу, що суттєво щось змінилося. Так, можемо поїхати за кордон відпочити раз на рік. Правда, скажімо, на Емірати грошей ще не вистачає. Досі не можу добудувати дім. Зараз живемо в невеличкому – на три кімнати – його нам ще батько подарував.
- Як вибираєте одяг і яких брендів?
- Чесно кажучи, цим моя дружина займається, за що я їй дуже вдячний.
- Ваше хобі?
- Українська музика й пісня. Обходиться дорого обходиться: гроші, вкладені у культуру, зазвичай не повертаються. Але сподіваюся, що нащадки з гордістю слухатимуть ці пісні.
- Тому й підтримуєте співаків, музикантів...
- Так, з моєї легкої руки пішов у люди і став народним артистом України „народний кум” Микола Янченко. Михайло Мода, Ігор Юрковський, Любов і Віктор Анісімови, Микола Свидюк, Віктор Павлик, Микола Гнатюк – усі записувалися на нашій студії.
- Якими трьома якостями має володіти справжня людина?
- Чесність, порядність і цілеспрямованість.
Досьє:
Маринчук Володимир Іванович, директор МПП фірми „МЕД”
Сім’я: одружений, батько трьох дітей
Улюблена страва: борщ з пампушками
Улюблений ресторан: „Старий замок”, а також „Старгород” (Харків)
Улюблена книга, письменник: „Анастасія” Володимира Мегре, твори Валентина Пікуля.
Улюблений фільм, режисер: „Діамантова рука”, „12 стільців”, „Золоте теля”, а також комедії та - фільми про війну
Улюблена тварина: кінь, собака.
Власний автомобіль: Тойота.
- Пам’ятаєте, ким хотіли стати у дитинстві?
- Точно, що не космонавтом! З дитинства любив фізкультуру і певний час хотів стати тренером, та мрія не збулася. Після педінституту пішов працювати тренером з вільної боротьби на стадіон „Локомотив”, але через недостойну оплату праці довелося шукати іншу роботу. Та й сам був непоганим спортсменом - чемпіоном СРСР з вільної боротьби. Досі приємно згадувати: стоїш, грає гімн України, сльози на очах!.. Мабуть, це найбільше моє досягнення.
- Скільки тоді заробляли спортсмени?
- Отримував 300-350 рублів А коли пішов у тренери, - 120 рублів. Чомусь так: спортсмени ще комусь треба, а наставники, які дають дорогу в життя, відтягують молодь від спиртного і наркотиків, не потрібні нікому!
- Ви виросли у великій родині?
- Нас було троє дітей у сім’ї. Покійний вже батько працював службовцем, мама – бухгалтер.
- Як починали бізнес і на що витратили перші гроші?
- У 1989 році пішов працювати до свого товариша Анатолія Кожухівського. Той підказав і навчив музичному бізнесу, з його легкої руки все й розпочалося. Тих же 300 рублів почав заробляти. Уже 21 рік, як бізнесом займаюся. Спочатку фінансово було непросто. Дуже вдячний своєму батькові, який повірив у мене і допоміг, мамі вдячний. І перші мої гроші пішли саме на розвиток справи.
- Спортивний азарт якось перекликається з бізнесом?
- Знаєте, якби не тренер Семен Сергійович Ханук, то мав би я чимало проблем. Він допоміг загартувати характер, дав волю до перемоги... А в 90-ті таке творилося: рекет, „безпредєл”. На щастя, мав багато знайомих серед борців, боксерів. Ми заступалися один за другого. Тож можна сказати, що спорт у бізнесі допоміг.
- Пригадуєте свій перший успіх?
- Бізнес – дуже важка праця. Щодня, щогодини треба працювати. Робочий день мій починається з сьомої ранку, завершується о дев’ятій вечора. Відпочиваю лише в неділю. Якщо не працюватимеш – нічого не вийде, ніщо з неба не впаде, як дехто собі думає.
- А яким має бути ідеальний керівник?
- Хороший - той, який вчасно платить обумовлену зарплату працівникам. Взагалі будь-яка справа тримається на особистостях. От у мене є товариш – голова колгоспу. Так до нього на роботу неможливо влаштуватися. Ніхто не п’є, не краде. Встановив свій порядок, людей вміє заохотити.
- А свої власні методи маєте?
- У нас колектив хороший, є люди, з якими майже 20 років працюю. Незабаром плануємо підписувати контракти з людьми. Можна сказати, що капіталізм в Україну приходить... Думаю, що й криза пішла на користь. Чому? От раніше давали кредити направо-наліво. Люди понабирали холодильників з пральними машинами і почалися проблеми. А треба просто заробляти і купувати на свої гроші. Як у Японії: люди краще зачекають, але кредиту не візьмуть, хоча в них кредитують під 1%... Треба працювати так, щоб хазяїн був задоволений роботою і йому було без цього робітника некомфортно. Тоді буде й відношення добре, й підвищення зарплати. Буде багата фірма - люди розбагатіють. А буде більше багатих людей – більше стане робочих місць, конкуренція виникне.
- Як відпочиваєте від роботи?
- Купив у селі Канава Тиврівського району хатку, де недалеко і ліс, і річка. Гуляємо з дружиною і дітьми. У нас їх троє: 17-річний Роман, 12-річний Максим і дев’ятимісячна донька. Дуже подобається сільське життя! Три роки тому ми почали займатися зеленим туризмом. Хочеться відроджувати його з нашою культурою. По селах ще збереглися хати, яким по сто років. Петриківський розпис, лялька-мотанка, ткацтво, вишивка – усе намагаємося відродити. Збирали фольклор: на студії записано більше 400 альбомів, а це майже 6,5 тисяч українських пісень. Знайшли 80-річну бабцю, яка навчила наших дівчат ткати на справжніх старовинних верстатах. Навряд чи у місті ще хтось цим займається. Знаю одне: збережеться культура, а отже й Україна.
- І як у нас розвивається зелений туризм?
- Поки грошей на цьому не заробили. Хочемо зробити все гарно, щоб люди були задоволені відпочинком. Просто сільська хата і по коліно болота – так не годиться. Піші і велосипедні прогулянки, збирання грибів і ягід, майстер-класи з випікання справжнього домашнього хлібу, готування вареників і борщу – від цього люди в захваті. Приїздили й італійці, англійці. Іноземці у захваті від природи, лісів. Кажуть, що не розуміють, навіщо ми їздимо в Єгипет чи Туреччину за шалені гроші, якщо у нас така краса. .
- А ви де відпочиваєте?
- Були і в Туреччині, і в Єгипті. Але - не подобається мені там. Особливо відношення. Коли приїжджає німець – перед ним усі бігають, а як українець – то його за другий сорт вважають... .
- Що ви не могли собі дозволити раніше з того, що маєте тепер?
- Не скажу, що суттєво щось змінилося. Так, можемо поїхати за кордон відпочити раз на рік. Правда, скажімо, на Емірати грошей ще не вистачає. Досі не можу добудувати дім. Зараз живемо в невеличкому – на три кімнати – його нам ще батько подарував.
- Як вибираєте одяг і яких брендів?
- Чесно кажучи, цим моя дружина займається, за що я їй дуже вдячний.
- Ваше хобі?
- Українська музика й пісня. Обходиться дорого обходиться: гроші, вкладені у культуру, зазвичай не повертаються. Але сподіваюся, що нащадки з гордістю слухатимуть ці пісні.
- Тому й підтримуєте співаків, музикантів...
- Так, з моєї легкої руки пішов у люди і став народним артистом України „народний кум” Микола Янченко. Михайло Мода, Ігор Юрковський, Любов і Віктор Анісімови, Микола Свидюк, Віктор Павлик, Микола Гнатюк – усі записувалися на нашій студії.
- Якими трьома якостями має володіти справжня людина?
- Чесність, порядність і цілеспрямованість.
Досьє:
Маринчук Володимир Іванович, директор МПП фірми „МЕД”
Сім’я: одружений, батько трьох дітей
Улюблена страва: борщ з пампушками
Улюблений ресторан: „Старий замок”, а також „Старгород” (Харків)
Улюблена книга, письменник: „Анастасія” Володимира Мегре, твори Валентина Пікуля.
Улюблений фільм, режисер: „Діамантова рука”, „12 стільців”, „Золоте теля”, а також комедії та - фільми про війну
Улюблена тварина: кінь, собака.
Власний автомобіль: Тойота.
Ірина КУПЕЦЬКА
На цю ж тему:
- Мер Вінниці Володимир Гройсман: "Легко бути патріотом свого міста, якщо це особисто від тебе нічого не вимагає"- ЗНО-2012: плюс один предмет і мінус два тижні на підготовку- Бизнес начинает интересоваться управлением домами- Новорічні пригоди однієї з найдосвідченіших Снігуроньок Вінниці
- Мер Вінниці Володимир Гройсман: "Легко бути патріотом свого міста, якщо це особисто від тебе нічого не вимагає"- ЗНО-2012: плюс один предмет і мінус два тижні на підготовку- Бизнес начинает интересоваться управлением домами- Новорічні пригоди однієї з найдосвідченіших Снігуроньок Вінниці




Удалите финансовые вопросы из уравнения, описывающего сегодняшний день. В этом случае его удастся успешно разрешить. Если же все ваши проблемы - финансовые, то их лучше немного отложить.
