Владика Симеон: про свій перший піст, найбажаніші страви на пасхальному столі і деякі свої дивацтва

Так буде і на цей Великдень. Це зроблено для зручності прихожан, щоб люди могли спокійно зайти до церкви, помолитися, освятити пасхальні страви. Прийти до церкви з маленькими дітьми і хворими родичами, яким складно вистояти Всенощну.

- До Пасхи всі прагнуть піти до церкви, але не стільки духовно очиститись, скільки обов’язково посвятити крашанки і паску. Як потрібно мирянам готуватися до Пасхи? Чи є обов’язкові речі, яких потрібно дотримуватись? А які, грубо кажучи, другорядні?
- Дві ночі грішно спати у рік. Це Різдвяна ніч і Пасхальна. Всі ми йдемо до храму. І дуже прикро, що багато хто йде тільки на освячення пасхального кошика і в тому заключається їхня віра. Ми вже пройшли святу Чотиридисятницю (піст, який триває 40 днів) і вступили в особливий Страсний тиждень. Він закінчиться в ніч, коли ми увійдемо хресним ходом на пасхальну заутреню і в цьому році вперше почуємо вітальні вічно живі пасхальні слова „Христос воскрес”.
Ми говоримо про те, що людина до Пасхи повинна прикрашати не стільки свою оселю, а в першу чергу свою душу і своє серце. Щоб до Пасхи назустріч з Господом Воскреслим ми прийшли достойно через очищення, через таїнство покаяння, прощення, через милосердя. Все це включається у духовний піст, який підтримується і постом фізичним. Бажано знаходити дні, щоб у дні Страсного тижня обов’язково бути у храмі. В першу чергу, це стосується четверга – це день встановлення Святої Євхаристії (таїнства святого Причастя). „Це є тіло моє, яке за вас ламається у відпущення гріхів. Це є кров моя, яка за вас проливається у відпущення гріхів”. Ці слова Господа ми повторюємо на літургії. І це є основний момент, коли хліб і вино перетворюється на тіло і кров Христа Спасителя.

-А як людина Вашого рівня готується до Пасхи?
-Ми, священнослужителі, кожен день у храмі. Проводяться соборні служби, де збирається все духовенство того чи іншого району. В четвер служать усі. Тому що в четвер заготовляються запасні дари тіла і крові Христа Спасителя на весь рік для причастя хворих людей. Коли людина не може прийти до храму, священик бере ці святі дари і йде, читає молитви, сповідає і причащає на дому чи в лікарні. Священики прибирають їхнє місце, що називається святая святих. У вівтарі є багато місця, але Престол може прибирати тільки священнослужитель.
У пасхальний тиждень нічого не роблять. Ходять до храм, у гості. За народним повір’ям, у сім’ї не буде нічого вестися, коли робиться робота у Пасхальний тиждень.

- А до кого Ви підете в гості?
- До нас приходять священики. Ми підемо також гості до священиків. Це вже традиційно складається. На тижні вітати архієрея приїздять благочинні з районів.
От в неділю в три години дня служиться святкова вечірня. Все духовенство міста збирається у кафедральному соборі. Приходять люди. І ми христосуємось. Дітям даємо солодощі, іконку і крашанки. А дорослим - іконочку. І, за пасхальним звичаєм усі тричі цілуємось.

- Ви пам’ятаєте свій перший пасхальний піст?
- Думаю, справжній повний піст відбувся тоді, коли я вступив до семінарії. Це був 1987 рік. Моя сім’я не була віруюча. Так, мама молися, бабуня молилась, але нас ніхто не змушував. Традиції ми знали, втім вони були порушені. Знали, що був піст, але піст заключався у тому, щоб їсти тюльку з цибулею, хліб з олією. Однак щоб 40 повних днів посту -  такого не було. Поститись в повній мірі почав у семінарії.

- За пасхальним столом, що Вам найбільше подобається зі страв?
- За українськими традиціями, звичайно, сало. Після і духовного, і тілесного посту, особливо після Москви (я там постригався у монахи) найбільш для мене бажана сирна паска. У мене є одне дивацтво...  Є така застільна традиція - ставити солодке насамкінець. А я спочатку їм торт, а потім все інше. І вже така традиція склалася, коли я приїжджаю, спочатку мені ставлять солодке, а потім вже борщ, ковбасу і все інше

- А що зараз найбільше хочеться скуштувати?
- Ще поки нічого, бо я ще не відчуваю запахів. От в четвер почнеться. У середу вже будуть пектися ковбаси, м’ясо. Ми ж живемо, як і інші люди. І на нашій кухні все це також готується. До нас також приходять гості. Хотів би попередити тих, хто поститься, що не може бути різкого переходу від посту суворого до м’ясоїду. Як ми починали піст? Спочатку припинили їсти м’ясо, потім був масляний тиждень, під час якого не їли м‘ясних продуктів, але їли молочне. Тож і перехід має бути плавним. Звичайно, потрібно вжити мізім, ферменти, і це вже моя порада як лікаря-недоучки.

- Ви вчилися в медунівеситеті. Який фах хотіли здобути?
- Точно не хірурга. Я закінчив чотири курси і пішов у семінарію.

- Яким був той переломний момент, коли зрозуміли, що Ваше місце у храмі Божому?
- Це почалося ще в шкільному віці. У мами було чорне плаття, для мене, малого, воно було до ніг. Зверху одягав простирадло, дідунів червоний пояс. Мотав хрестик з планочок, ставив у стакан з пшеницею. Молився. У мами були записи: передавались від бабки до мами, із зошита в зошит, звичайно, писані з помилками... І я оці псалми або окремі молитви читав, поки зрозумів, що то є. Сам навчився читати молитви слов’янською, одна книжка знайшлася в старій розвалений хаті під сніпками. Сьогоднішньою мовою, та книжечка була служебником. Якось в старій хаті в іконочок розпалися кіоти, я їх підклеїв, вставив за скло...

-А у владики є відпустка чи вихідні?
- Офіційно, так. Але за всі роки свого архієрейства я ще жодного разу не писав на відпустку, яка б тягнулася цілий місяць. На два тижні я можу залишати єпархію без прохання на ім’я глави церкви. Якщо це місяць, тоді потрібно писати рапорт на відпустку і подавати Київському митрополиту, і вже тоді залишати єпархію. Раніше не було мобільного зв’язку, а сьогодні ми можемо і на відстані керувати єпархією. Ми в курсі усіх тих справ, які тут відбуваються, коли ми відсутні.

- Де Ви полюбляєте відпочивати?
- Їду у Крим чи у санаторій. Принаймні, кудись за Крим не їздив. Двічі були в Карлових Варах. Паломництво, відпочинок, можливо, Європа.

-У Вас є водійські права?
-Ні. І в мене ніколи не було і навіть не виникало бажання сідати за кермо. З цього дивуються. А от коли був малим, все мріяв, щоб в мене була чорна „Волга” і щоб хтось мене возив. Хто там знав, що прийде час і я стану архієреєм. До речі, у нас в єпархії є „Волга”, чорна. Але зараз то вже не така модна машина. Ми сьогодні можемо їздити на тих машинах, яка в можливостях кожної єпархії. Колись на „Волгах” їздили перші особи. Сьогодні архієреї – це також перші особи області. Якщо порівнювати зі світськими посадами, то архієрей - це губернатор, тільки духовний керманич. Якщо порівняти з військовим званням - то це генерал-лейтенант. Але це не наше все. В мене немає своєї хати, своєї машини. Я як військовий на казенних харчах. Хоча ніхто мені не заважає, щоб в я мав своє особисте. Але для чого воно мені?

- Але ж родина у Вас є?
- Родина є. Є моя батьківська хата, це моя власність. Вона використовується як дача. Декілька разів на рік ми приїжджаємо, щоб там зустрітися, відвідати могили батьків. Але якщо так взяти, то я людина багата. Я не бідую, не голодую, все в мене є. У нас є машини, є житло.

- Хто ваш улюблений письменник, актор, співак?
- Мені завжди подобалась Софія Ротару. Пісні, які складаються із двох чи трьох слів я не люблю. Дивлюся фільми. Але в мене є „недолік” – за один раз я можу переглянути декілька фільмів, якщо це телевізор. Пульт з рук не випускаю. Не люблю серіалів. Подобаються старі стрічки, особливо про село, про війну, про лікарів. Щодо теперішніх фільмів, то серед них багато такого, чого б не варто було показувати. Колись був період, де обов’язково червоною стрічкою через фільм мала бути партійна лінія. Сьогодні без еротичної сцени фільму не буває.
З поетів у школі подобався Єсенін, Блок. Подобався Довженко. З великим задоволенням прочитав „Війну і мир” Толстого. Хтось читав потроху з хрестоматії, а я – повністю. Сьогодні... Якщо скажу Шевченко, то обману.
Бачите, владика Макарій залишив велику бібліотеку. Він читав англійською. Думали, куди віддати: чи в педагогічний, чи в медичний університет.

До слова
За уставом церкви і традиціями, освячується на Великдень тільки чотири продукти. Це паска хлібна, паска сирна (сир), яйця і м’ясо. Сьогодні у пасхальні кошики кладуть цілий набір продуктів. Є там і вино, горілку, хрін, гірчиця, і навіть ножі... Однак по уставу молитва читається тільки на чотири види продуктів. На інше молитов немає.

ВІТАННЯ
Шановні читачі газети „МІСТО”. Я хотів би через газету, через колектив, який працює у газеті, щиро передати кращі побажання і привітання з найвеличнішим, найпростішим, найсвітлішим і найрадіснішим святом – Світлим Христовим Воскресінням. Дякуючи їм, ви можете отримувати різну інформацію, з усіх куточків світу, в тому числі і з нашого міста. А на сьогодні і те, що стосується і церковного життя, і життя нашої єпархії.
Вітаючи зі світлим святом Пасхи Хрестової, зичу всім від Христа Воскреслого великих милостей, багатих щедрот, щоб ви проживали, горя не знали, це свято гарно відсвяткували, в доброму здоров’ї на рік новий дожили і знову це свято святкували. І так не один рік, а багато літ. І хай Господь благословить усіх своїм небесним благословенням, а пасхальна радість нехай буде з вами не тільки у ці пасхальні дні, а протягом усього вашого земного життя. Хрестос Воскрес! Воістину Христос воскрес!