Суворий батько Віктор Малиновський

Колись він мало не став художником, проте непосидючість  взяла верх над талантом – художню школу Віктор Малиновський так і не закінчив. Особливо полюбляв  зображати жіноче обличчя, відтворюючи характер через погляд.
- Дійсно мріяв стати художником! Але не вистачало терпіння після школи висидіти ще чотири уроки: заняття перетворювалися у справжню муку. Саме тому вирішив зайнятися спортом, - згадує Віктор Васильович. – Але хтозна, може якраз на пенсії й повернуся до малювання.
…Віктор Малиновський – відоме прізвище у Вінниці. Один з перших бізнесменів, власник першого у Вінниці приватного ресторану «У Віктора» на Козицького, що був свого часу самою "центровою" точкою.
Сьогодні у компанії „Віктор” багатопрофільний бізнес: транспортні послуги, служби таксі, горілчані заводи, що експортують продукцію й за кордон. Але до цього президент компанії  ще студентом встиг попрацювати і вантажником, і офіціантом, і на прийомі посуду   в об”єднанні  продтоварів, яке потім... викупив.
Як майже всіх перших кооператорів, його теж закривала міліція й бізнес прийшлося розпочинати з нуля. Як і багато інших бізнесменів, пробував сходити у владу й у 1998 році балотувався в парламент на одному окрузі з Порошенко, Дворкісом і Скомаровським. Нині політикою він цікавиться, за його словами, збоку. Спостерігає, не більше. Сьогодні його життя – це  бізнес і джаз. Останні 12 років виступає генеральним меценатом Міжнародних джазових фестивалів у Вінниці, у рамках Форуму молодої музики „Барви музики ХХ сторіччя. Авангард. Класика. Джаз”.
Сувора батьківська гордість
У Малиновського двоє синів. Обидва навчаються у Кам'янець-подільському суворівському училищі. 17-річний Віктор цього року стане випускником, 16-річний Владислав ще півтора роки „гризтиме” граніт курсантської науки.
- Таке навчання дає чимало плюсів: все розписано по секундах, що дисциплінує, відбувається становлення характеру. Радує, що мої діти мають власні цілі і йдуть до них. Не обов’язково вони повинні стати військовими або бізнесменами – вибір залежить від них самих, - зазначає бізнесмен. – Мрію, щоб дітям у житті пощастило і вони дійсно стали особистостями. Головне – щоб мали міцний внутрішній стержень, і тоді під силу будь-яка життєва задача... Взагалі дитина має навчатися чим подалі від батьків, адже багато хто своєю любов’ю тільки руйнує життя власних чад, як особистостей. Чим більше вони їх балують, тим більша шкода. Дитина вже у ранньому віці вміє грати: не вийшло з татом, йде просити до мами, бабусі, дідуся... А всі ж його люблять, пестять!.. Своїх дітей виховую по-чоловічому, хоч дехто вважає, що я надто суворий. Можливо й не балую їх, але й не відмовляю у найнеобхіднішому. Ще раз кажу: надмірна любов може зруйнувати життя. 
…До речі, сам Малиновський виріс без батька. Мама працювала на заводі, займатися вихованням сина не мала часу й була змушена віддати його в школу-інтернат на Старому місті.
 „Любовь нечаянно нагрянет...”  
Вже десять років Віктор Васильович холостякує. Одружуватися не поспішає. Та хтозна, можливо саме завдяки несподіваному коханню у його родині з’явиться ще й донька, про яку мріє.
- Вважаю себе досить цікавою і молодою людиною, яка ще може зустріти справжнє кохання, - зізнається він. – Хочу, щоб прізвище Малиновських мої діти несли з гордістю і мені ніколи не було за них соромно. Народження дітей - найяскравіший момент мого життя! 
Робота і відпочинок
На робочому столі у Віктора Васильовича стоять фото синів. А ще – щоденник з розписаними зустрічами, і  -  біблія. Про сво церковне меценатство багато не говорить. Розповідає лиш, що незабаром Вінниця почує нові небувалі дзвони, які днями були привезені у Свято-Преображенський храм на Соборній на замовлення владики Симеона.   
Попри насичений щоденний графік йому іноді вдається щось почитати, хоча не часто. Колись захоплювався психологічною літературою Карнегі, що суттєво допомогло як у житті, так і в бізнесі. Робочий день, до речі, починається о 8.30 – щодня о цій порі бізнесмен вже у своєму кабінеті. Робота подобається – інакше б не вдавалося підтримувати її на належному рівні. Прогнозування, складання бюджету, контроль для Віктора Васильовича самі по собі дуже цікаві. Дуже важливо для керівника – вміти правильно підбирати і стимулювати кадри, впевнений він.    
Найкращий рецепт його відпочинку від роботи – зустріч із друзями за смачною вечерею і приємною розмовою. Його часто можна побачити в «Спорт-таймі», «Буржуї», „Феріде”. Час від часу вибирається разом з армійськими товаришами на природу: юшка, шашлик,  пісні під гітару. Багато хто на зустріч приїжджає зі своїми дітьми.
Інше життя – не для нього
Навіть якби у пана Маліновського раптом з’явилася машина часу, скоріше за все, вона б так і залишилася стояти без діла:
- Кожна людина народжена для своєї епохи, у кожного своя доля. Те, що я прожив, було природнім і закономірним. Всі труднощі були дані, щоб зрозуміти деякі життєві речі. Не змінював би нічого, - вважає він. 
Гірка втрата
Нинішній рік у Віктора Малиновського  почався із сумної події: 19 січня на 80-му році життя пішла з життя його найдорожча людина у світі – мама.
- Дуже сильно любив і продовжую її любити, вдячний за все, що вона зробила для мене! – каже Віктор Маліновський.

Досьє:

Навчання: інтернат; школа № 12, № 15; Вінницький Торговельно-економічний інститут КНЕТУ (спеціальність – економіст-бухгалтер, аналіз господарської діяльності)

Армійський спогад: „У десантно-штурмовій бригаді найяскравішиЙ спогад про перший стрибок з парашутом. Картина така: в  „АН-2” на лавках сидять люди в очікуванні своєї черги. Спочатку - перша лавка, далі – друга. Мої усі стрибнули, а я сиджу і дивлюся квадратними очима вниз... Тут командир  зненацька запитує: „Маліновський, ти чому ще тут?!” І я, підстрибнувши з переляку, як сидів, так і пішов вниз...  Після цього вже стрибав із задоволенням!”

Хобі:
Авто. Одним з перших в місті мав джип "Mersedes-Gеlentwagеn". Зараз їздить на колекційному „бетманмобілі”, як у серіалі „Найтмен”. Таких  „Крайслер-плімут Праулерів” у світі всього близько двох тисяч. 

Кулінарні вподобання: Поменше м’яса, побільше овочів та риби.

Сімейні свята: Новий рік, дні народження.

Найбільші статті витрат: Пов’язані з бізнесом.

Перші зароблені гроші: Після десятого класу з профцентру вийшов „столярем-краснодеревщиком”, але отримав іншу роботу – збивав ящики на „Терміналі”. Першу зарплату віддав матері. Працював три місяці, поки не забрали  в армію.

Шкідливі звички: Не палить, але раз на тиждень може викурити сигару.