Володимир Малінін: «Культура на Хуторах зосереджена в школі, дитсадочку і… церкві»

Я ніколи не сподівався, що доля закине мене у телебачення. До 2002 року працював в освіті: викладачем історії, потім інспектором управління освіти міської ради. Я і до сьогодні маю  години у школі, щоб не забувати основну професію. Очолити телестудію ВІТА мені запропонував  Олександр Домбровський, після виборів 2002 року.  Яка б не була цікава пропозиція, завжди зважуєш свої сили. Я вирішив, що потрібно спробувати. Коли  прийшов на ВІТУ, то місяць взагалі не приймав ніяких рішень, тільки спостерігав. Їздив у Київ, вчився в  інших телекомпаніях, дивився на процес виробництва. 8 років минуло швидко, зараз не уявляю себе поза телебаченням, мені цікаво працювати з творчими людьми.

Що вас, як вчителя, шокувало на новій роботі і як ви з цим впорались?
Перше, що шокувало – це напис на вхідній двері у кімнату де у нас працюють журналісти: „Террариум единомышлеников”. Коли мене представляли колективу, журналісти задавали багато питань: хто я за фахом? якою я собі уявляю телекомпанію ії розвиток? що ми будемо робити?
В 2002 році телеканал мав всього лише 4 години ефірного часу. Нам багато знадобилось докласти зусиль, щоб отримати ліцензію на мовлення 24 години на добу. Відчувалась підтримка і розуміння у цьому питанні з боку представника Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення  у Вінницькій області Вадима Мазурика. Значно збільшився ліцензійний обсяг на виготовлення програм власного виробництва. Це і новини, які я вважаю основою телебачення, зустрічі у прямому ефірі, програми які носять інформаційно-аналітичний характер, дитячі а також пізнавальні та розважальні програми. Був у нас історичний проект „Вінниця: минуле, сучасне, майбутнє”. Зараз ця програма не виходить, але проект гарний і думаю в цьму році ми його відновимо. Були доволі успішні проекти такі як «На подіум», «Бон клуб». Остання програма тричі завойовувала лауреатські дипломи на фестивалі „Кришталеві джерела”. Була у нас цікава  програма „Це я” хронометражем до 5 хвилин. Але після того, як ми її послали на конкурс «Телетріумф», буквально через декілька місяців з’явилась майже ідентична пророграма  на телеканалі ІНТЕР. І з того часу ми не зацікавлені брати участь в цьому конкурсі, тому що перемагають там тільки загальнонаціональні канали, а ідеї регіональнихих телекомпаній просто використовуються.

Як ви стали депутатом міської ради?

Не скажу що це було випадково, для мене це був свідомий крок.
Мене підштовхнув колектив школи №20 у якій я працював. Вони мене висунули як кандидата в депутати, щоб я відстоював інтереси Малих хуторів у міській раді.

А після того як на останніх виборах ви пройшли до міської ради за партійним списком, ви залишились лобістом інтересів Малих Хуторів?
 
До партійних списків я досі ставлюся з великою обережністю. Як показала практика, ця система створює безліч проблем у спілкуванні депутатів з виборцями. Тому практично у перший місяць ті депутати, які вдруге обрались у міську раду, вирішили не втрачати зв'язок із виборцями та зробити округа відповідальності  закріпивши певну територію за кожним депутатом і продовжувати працювати на округах.  І що характерно - у Вінниці це працює, на відміну від інших міст, де люди навіть не знають кого вони обрали депутатами міських рад.

Що ви вважаєте своїм досягненням як депутата, що вдалось зробити?

Багато в чому вдалося допомогти людям, які до мене зверталися. Я не маю на увазі виключно матеріальну допомогу. Вважаю, що депутат не може бути банкоматом для видачі грошей. Досить багато людей звертались із проблемами різного характеру: щодо спадку, по земельним питанням та ін. До 2005 року на Малих Хуторах були проблеми з вивозом сміття, освітленням вулиць. На щастя, в міській раді працює команда однодумців. Якраз з 2005 року, коли міським головою став Володимир Гройсман, почали впроваджуватись програми  по заміні старих ліхтарів на нові, енергозберігаючі, пограми благоустрою міста, розвитку освіти, модернізації медичних закладів та багато інших, Ці програми дуже гарно спрацювали на Малих Хуторах, хоча ця робота ще не закінчена.

Що  дуже хотілося зробити, але не вдалося?

Я шуткую, що на окрузі моєї відповідальності, на Малих Хуторах є три культурних центра: школа, дитячий садочок і церква. Хотілося б відкрити центр дозвілля для молоді, оскільки там не має закладу де молодь би проводила вільний час. Зараз цю функцію частково виконує школа, наскільки їй це вдається. Існує також ще один проект – зробити гарний стадіон із штучним покриттям. Це теж була б непогана можливість для молоді заповнити вільний час. Особливо зважаючи на те, які спортивні мешканці Малих хуторів. Вихованці 20-ї школи  займають призові місця на багатьох юнацьких змаганнях з різних видів спорту а особливо високих результатів досягла футбольна команда школи .

Як би ви охарактеризували вінницьку міську політику?

Сучасну міську політику я б охарактеризував словами «стабільна» та «перспективна»,  спрямована на стратегічний розвиток міста як мінімум на 10-20 років і міський голова Володимир Гройсман досить ефективно і професійно її реалізовує.  Щодо депутатського корпусу, якій сформовано за списками політичних партій, то в більшості своїй також працює злагоджено та професійно. На мою думку всі політичні сили, які присутні  у складі міської ради  повинні працювати на розвиток міста а не на вирішення власних або корпоративних інтересів. В місті потрібно працювати на те, щоб воно було чистим, світлим, європейським, таким, про яке не соромно розповідати і де не соромно зустрічати гостей.

Як ви проводите вільний час?

Весь вільний час я намагаюсь проводити у колі родини зі своїми дітьми. У мене дві чудові маленькі донечки:  Вікуся і Натуся. 5,5 та 3,5 роки.

Ви колись грали у музичному гурті, у якому стилі виступали?

Гурт називався „Краски”. Ми грали у стилі  рок-н-рол. Гурт припинив своє існування у 1996 році. Ми зняли повноцінний кліп,  який у 1996 році  десь з півроку крутився на центральних каналах. Була така програма «Територія А», наш кліп пару місяців не спускався нижче п’ятого місця. Це при тому, що тоді ми все робили на чистому ентузіазмі. Грошей взагалі не було. У ті складні часи я працював в школі, де весь час затримували зарплату. Але я б не сказав, що все закінчилось. Ми зустрічаємось з музикантами, підтримуємо зв'язок і сподіваюсь, що ще візьмемо барабанні палички і гітари в руки  та знову зіграємо ту  музику, яку грали 15 років тому назад.


Ви людина  різнопланова - депутат, викладач, керівник телестудії, музикант та до цього часу цікавитись рок-н-ролом…

Я вважаю людина повинна бути різноплановою. Вона не має бути однобокою. Людина яка дивиться тільки з однієї позиції, думаю, вона дуже багато втрачає. Втрачає у тому, що на будь яку подію можна подивитися з різних боків, оцінити з різних боків, будь яку книгу можна прочитати по різному та під різний настрій. Якщо говорити про книги, мені дуже подобається Булгакова „Майстер та Маргарита” я її не перестаю перечитувати. Тому що кожен раз  знаходжу в ній щось нове. У цій книзі багато крилатих висловів. Багато персонажів які зустрічаються і у нашому житті. Фактично у відносинах між людьми нічого не змінилося. Люди різні …,  добро весь час бореться зі злом та навпаки, є люди хороші, є  не дуже, життя іде.