усі новини номера

Барсиків та Мухтарів вінничани закопують у лісопосадках

05.03.2010

Де поховати чотирилапого друга? Кожен власник домашньої тварини рано чи пізно задумувався над цим питанням. Адже кіт чи собака, які живуть поряд із господарем майже два десятиліття стають повноправними членами родини. Отож, викинути на смітник улюбленицю родини Мурку, яка померла від старості, - не людяно.

- Я знаю чоловіка, який захоронив свого собаку у могилу до батька, - зазначає власниця двох дворняжок Лариса. – А що робити? До мене кілька разів зверталися знайомі із запитанням, де поховати песика. Просили поради. Але що я можу порадити? Сама померлого собаку хоронила на стихійному кладовищі. Жителі Вишеньки ховають тварин саме там. Це невеличка земельна ділянка за гіпермаркетом «МЕТРО». Раніше, коли почали там ховати тварин, ще ніякого гіпермаркету не було. Просто собі лісопосадка. Там, правда, стихійний смітник. Але виходу немає – ховають там.
За словами Лариси, не усім вистачає сили дістатися стихійного кладовища на Вишеньці. Старенька з однієї п’ятиповерхівки поховала власного песика на дворі – буквально на клумбі перед будинком…
- Коли у мене померла собака, я зверталася до ветеринарів із запитанням – де поховати, - зізнається Ольга. – Але мені відповіли: ми лікуємо тварин, а от коли вони помирають – це ваші проблеми. Я сама шукала місце. І знайшла – за Вишенським озером, неподалік Ботанічного саду багато хто ховає собак та котів. Я там і поховала.
Як розповіла Ольга, дехто ховає домашніх тварин просто на доріжках парку Дружби Народів, подекуди, тварин закопують не глибоко. Отож, бродячі собаки легко розкопують могили на стихійному кладовищі. Видовище не з приємних, зізнається вінничанка.
Кінолог-грумер Галина Мустафаєва розповіла, що найменше проблем із похованням тварини у тих, хто має власні земельні ділянки. Інші ж «викручуються» як можуть.
- До мене якось звернулася подруга, щоб я допомогла їй поховати собаку, - каже Галина. – Сама вона не могла це зробити – дуже нервувала та сумувала за псом. Адже собаки та коти стають членами родини, як їх можна десь викинути чи віддати на кісткову муку? Хай би тих, хто таке радить, так ховали!
Із думкою кінолога згодні інші власники тварин. У цивілізованих країнах ці питання вирішуються інакше – є кладовища, є і спеціальні служби, які займаються похованням домашніх тварин. І, очевидно, подібна справа надзвичайно потрібна і Вінниці. Навіть, прибуток був би, зазначає Галина Мустафаєва. Адже людям було б набагато зручніше звернутися до когось, навіть, заплатити гроші, аби тварину поховали достойно.
- Я знаю, що багато хто встановлює пам’ятники своїм собакам, - розповідає Лариса. – Чула, що пам’ятник поставили померлому догові десь у дворах будинків по Лялі Ратушній. Але там був великий скандал – жителі будинку були проти. Колись навіть друкували інформацію у газетах, що хтось збирається зробити таке кладовище. Мовляв, і земельна ділянка уже була. Та чомусь усе «заглохло». Кладовище надзвичайно потрібне. Але десь недалеко від міста. Щоб навіть ті, хто не має машини міг туди дістатися, аби поховати тварину.
- Я знаю, що пам’ятник собаці ставили і у лісопосадці неподалік кладовища на Луці-Мелешківській, - додає Галина Мустафаєва. – Там теж був скандал. Людям не сподобалося, що поруч із їхніми рідними хтось ховає собак. Хотіли навіть той пам’ятник знести. Не знаю, чим та історія закінчилася.
Звісно, поки що окреслених планів щодо кладовища домашніх тварин у Вінниці немає. Бюджет міста не настільки великий, аби можна було вільну земельну ділянку відвести під кладовище, а не продати її з аукціону та отримати у бюджет додаткові кошти. Криза також не сприяє розв’язанню проблеми. Та й найголовніше – Вінниця має проблему із визначенням місця для поховання людей. Коли тут думати про домашніх улюбленців? Жодне з навколишніх сіл не готове дозволити Вінниці ховати на своїй території людей. А кладовище на Луці – не гумове, території обмаль. Тож питання про поховання собак та котів – аж зовсім недоречне у такі часи, вважають чиновники.

Цікаво:
Князь Фелікс Юсупов (1887-1967 рр.), який був представником однієї з найбагатіших аристократичних родин Російської Імперії, відомий також тим, що став одним з організаторів вбивства Георгія Распутіна (радника імператриці), обожнював собак. Свого улюбленця рудого песика Гюгюса, який 18 років був відданим супутником князя, Фелікс Юсупов поховав на території власної садиби на Мойці (Санкт-Петербург). Щоправда, князь Фелікс володів численними землями у 17 губерніях Російської Імперії. Тож дорікнути йому у тому, що місце для поховання – невдале – було нікому.

Довідка:
Домашніх тварин стихійно ховають:
неподалік Ботанічного саду;
у паркові Дружби Народів;
у лісопосадці за гіпер-маркетом «METRO»;
неподалік Лісопарку і у самому Лісопарку.

Буква Закону:
Згідно Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 42) порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм (наприклад, поховання тварини у не відведеному для цьому місці) тягне за собою накладання штрафу від 17 до 204 гривень (для посадовців – від 102 до 425 грн.).

А як у них:
У Санки-Петербурзі діє кладовище і крематорій для тварин, навіть, майстерня з виготовлення трун. Тут господар собаки чи кота за плату може поховати улюбленця «по-людськи». Організація відвезе на кладовище, захоронить улюбленця і відвезе додому. Згодом, якщо людина має бажання навідати могилку улюбленця, вона може зателефонувати на підприємство і її відвезуть на місце.
У Москві діє офіційне кладовище для тварин.
У Севастополі та Сімферополі діють стихійні зооцвинтарі. А у Полтаві неподалік дендропарку, де собака врятував потопаючу дівчинку, але загинув см, біля пам’ятника героїчному псу стихійно організували кладовище жителі навколишніх будинків.
У Києві поховати собаку можна за суму від 110 до 300 гривень на офіційному цвинтарі. Доступні послуги кремації.

Юлія Тарапата

Коментарі відвідувачів

Додати коментар

Ім'я *:
Email:
Текст *:
Введіть захисний код*:
* Обов'язкові для заповнення поля
Відправити Очистити