Кому вигідно, щоб діти-сироти залишались сиротами

08.02.2012

У Вінниці Уповноважений Президента з прав дитини Юрій Павленко розповів, чому інтернати противляться усиновленню

Державна політика щодо дітей-сиріт, яку декларує влада в Україні, вміщається в одну фразу: "Кожній дитині - по родині". Програма влаштування дітей-сиріт у прийомні сім'ї й дитячі будинки сімейного типу стартувала 2009 року. За цією програмою, сімейними формами виховання поступово витісняти інтернати.
Здавалося б, усі розуміють, що у родині дитині краще: і для її психологічного, і для особистісного розвитку, і для адаптації у суспільстві. Натомість інтернати не спішать відпускати своїх вихованців. За останній рік кількість дітей в інтернатах збільшилась у шість(!) разів. Причому не без допомоги самих інтернатів. Такий факт озвучив Уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко.
Чому складається така ситуація, як боротися з протидією інтернатів, і яка, зрештою, ціна питання зі страшною назвою "сирітство"? Про це Юрій Павленко розповів під час інспекційної поїздки на Вінниччину.
- Яка ситуація із захистом прав дитини на Вінниччині у порівнянні з іншими областями?
- Вінниччина - 24-та область, яку я відвідав з інспекційним візитом. У кожній області ми робимо аналіз усіх проблем, які існують в охороні дитинства. А також визначаємо головні завдання і пріоритети. Насамперед, хочу дати досить позитивну оцінку діям обласної державної адміністрації і вінницької міської влади. Найменша кількість скарг на ім'я Президента України надійшли саме з Вінницької області. Це не означає, що проблем немає, їх надзвичайно багато. Але найголовніше, що в області є політична воля і організаційні можливості ці проблеми врегульовувати. Мушу сказати: охоплення дітей сімейними формами виховання у Вінницькій області вище, ніж в середньому в Україні. Майже 14% дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування сьогодні виховуються у прийомних сім'ях та дитячих будинках сімейного типу. Вінницька область є краєм з відносно низьким відсотком влаштування дітей-сиріт до інтернатів. Це трошки більше 16%, а в Україні в середньому - 26% дітей виховується в інтернатах. Також хочу відзначити роботу в області із запобігання відмов матерів від новонароджених дітей.
- І скільки таких матерів удалось умовити не відмовлятися від дитини?
- У 2011 році 15 жінок із 17-ти, які мали намір залишити дитину у пологовому будинку, завдячуючи ефективній роботі соціальних служб, змінили своє рішення і залишили дитину на вихованні у сім'ї. Тобто ми виконали основний обов'язок - зберегли біологічну маму для дитини. Фактично, завдячуючи цій роботі, на 15 дітей-сиріт на Вінниччині стало менше. Що стосується інших двох... там просто потрібно було забрати дитину у мами. Таке теж іноді буває.
- Скільки вінницьких дітей перебуває в інтернатах?
- В інтернатах на Вінниччині перебувають 498 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Інші діти в інтернатних закладах (а це більше 3 тисяч) - це так звані діти "за заявами батьків". Є ще частина інтернатів для дітей з особливими потребами - з глухотою, сліпотою, ДЦП, які складніше буде реформувати. Але я переконаний: більшість дітей, які сьогодні мають вади здоров'я, так само мають потреби виховуватися у сім'ї: чи в рідній, чи в сім'ї опікунів, чи в прийомній. Але для цього треба забезпечити системи індивідуальної освіти для таких дітей. Це більш тривалий процес.
- Реформа передбачає скорочення інтернатів?
- Перше, що хотів би сказати: реформа інтернатних закладів повинна відбуватися виходячи з інтересів кожної окремої дитини. Тому до тих пір, коли хоча б одна дитина буде бажати жити в інтернаті, такий заклад має існувати. Тобто жодна реформа не повинна зробити життя дитини гіршим, або завдати їй психологічну травму. Водночас, державне завдання таке: кожна дитина, яка осиротіла, має бути влаштована у сімейні форми виховання - а це усиновлення, опіка, піклування, дитячий будинок сімейного типу. І лише як виняток може бути направлена до інтернатного закладу. Більше того, діти, які виховуються в інтернатах, повинні відвідувати загальноосвітню школу. Вони повинні бути максимально адаптовані до життя. Повинні вчитися і готувати, і прасувати, і формувати бюджет, і найголовніше - вчитися спілкуватися у середовищі, у яке вони у будь-якому разі вийдуть по досягненню повноліття. Крім того, неприпустимо розривати сім'ї. Сьогодні важливо подолати протест працівників інтернатних закладів до розвитку сімейних форм виховання і штучному наповненню інтернатних закладів.
- І які форми має цей протест?
- Інтернати борються за своє існування. Штучно завищують кількість вихованців, збільшують кількість дітей, які перебувають у них "за заявами батьків". У деяких областях, наприклад, у шість разів зросла кількість дітей, направлених в інтернатні заклади за заявами батьків. Як у Голодомор!
- У Вінницькій області така ж ситуація?
- Як приклад, можу сказати, що у 2009 році у Вінницькій області була ситуація, коли у сім'ї влаштовувалось дітей більше, ніж сиротіло протягом року. 121 дитину влаштували. На жаль, у 2011 у сім'ї потрапили лише 69, тобто удвічі менше. Але дітей сиротіти не стало менше.
- Якщо виникає такий супротив, то яка "ціна" питання?
- Якщо говорити про кошти, то утримання дитини у прийомній сім'ї коштує державі: два прожиткових мінімуми (це приблизно дві тисячі гривень по сьогоднішніх показниках) плюс 35% батькам або вихователям на виконання своїх обов'язків і на комунальні витрати. Тобто приблизно маємо 2700 гривень, з яких, ми розуміємо, що 2 тис. грн. йдуть винятково на потреби дитини. Якщо ми візьмемо структуру видатків в інтернатному закладі, то утримання дитини, залежно від типу закладу, коштує державі від 6 до 9 тисяч гривень на місяць. При цьому в структурі видатків 85% - це заробітна плата, енергоносії й інші комунальні виплати. І лише 10-12% з цієї суми йде на потреби дитини, причому це покриває тільки потреби у харчуванні.
- У Вінницький області на утримання 10 інтернатів витрачається 100 млн. грн. на рік...
- Я впевнений, якщо грамотно ці 100 мільйонів розписати, то ці кошти можна витрачати не на утримання стін, а на забезпечення інших потреб, які сьогодні актуальні для дітей у Вінницької області. Це непроста реформа, але при ефективній послідовній роботі місцевих органів влади, я впевнений, що той час, коли кожна дитина буде виховуватися у сім'ї, настане дуже скоро. Ми на нараді із головою адміністрації і Вінницьким міським головою поставили завдання, щоб у області у 2012 році кожна дитина, яка осиротіла, була влаштована у сім'ю. І тільки у виняткових випадках направлялась в інтернат. Такий потенціал і можливість в області є.