усі новини номера

13-річний школяр повісився після допиту в міліції

19.02.2010

Для хлопчика травмою став сам факт зняття відбитків пальців. Одноклассники кажуть, що хтось з міліції пропонував йому віддати половину і справу тихенько закриють. В міліції кажуть, що діти це придумали…

Цього року абрикос біля будинку Ніколішиних в селі Бджільна  Теплицького району  не зацвіте. Його спиляли та спалили після того, як на дереві повісився 13-річний Віталік. У передсмертній записці  мамі  хлопчик написав: «Я не брав золота. На мене зводять наклеп. Залишайся з Максімчиком. Люби його. Я того не хотів… Вішатися». Зі сльозами на очах Світлана Ніколішина вкотре  запитує – за що втратила дитину? Мати переконана, що його довели до самогубства міліціонери.
Особливо підозрюваний
Того вечора хлопчик попросився піти до знайомого – погратися на комп’ютері. А за  кілька годин прибігла мати цього знайомого. Мовляв, ваш вкрав золото, нехай поверне, тоді не заявлятиму в міліцію.
- Я їй кажу, як це  сталося? – плаче бабуся Віталіка Галина Іванівна. - Вона: у шухляді, де комп’ютер, в косметичці було золото. Він украв, бо більше нікого не було…
Як не було, дивувався Віталік. Разом з ним того вечора біля сусідського комп’ютера були  ще два хлопці. Сусідка ж: вони не могли взяти, бо родичі.
- Віталік каже мені: бабуселечко, я не брав! – бідкається Галина Іванівна. - Боже, я ж не знала, що моїй дитині можуть таке підставити!  Я думала, що міліція розбереться!..
Міліція  Віталіка допитували двічі – один раз у присутності класного керівника та заступника директора  школи. Другий – у присутності мами. Чи спілкувалися правоохоронці із хлопчиком поза межами відділку – невідомо. Офіційно задокументованих допитів тільки два.
У райвідділі з’ясували, що власниця чотирьох каблучок, двох ланцюжків і хрестика  точно не пам’ятає, коли в останній раз бачила прикраси. І скільки людей перебуло за цей час у неї вдома встановити важко. Але була переконана, що знає злодія.
- Приходив слідчий до мене на роботу, - розповідає мама Віталіка Світлана Ніколішина. – Питав, чи Віталік міг взяти. Ви ж подивіться, у моїй хаті свого золота повно. Грошей ніколи  ні копійочки не пропало!  Я з ним говорила: Віталік, якщо ти взяв, всяке може бути, то ми тихенько віддамо і ніхто не знатиме. Він би вже мені віддав. А Віталік  каже: мамо, не брав я, нащо мені то золото?
Безвихідь
Тієї середи мати пішла увечері в аптеку купити валідолу, - серце боліло цілий тиждень.
- Мене вдома не було хвилин 20, - розповідає Світлана. – Вернулася, а молодшенький, Максимчик каже, що Віталік вийшов у туалет. Стала роззуватися і бачу – ця записка під глобусом лежить. Я побігла за хату, а він висить на дереві. Очки відкриті, але теплий ще був. Я його відразу за ножки підняла, думала, спасу так. Прихилила на бік собі, звоню сусіду: іди скоро до хати, візьми пилку. Може ще п’ять хвилин пройшло. Ми його до хати, я робила штучне дихання. Але….
Тепер в міліцію викликають її молодшого  сина  – свідчити.
- Звонять кожен день! До  мами, до мене, до завучки школи, - жаліється Світлана. – Кажу їм: уже одна дитина дала показання, хватило мені. А вони звонять. І та жінка – кожен день ходе попід хатою. Кричить,  що то золото лежить  в гробу дитини. Вона нормальна?
Зараз Світлана з молодшим сином перебралася до двоповерхового будинку матері в райцентр.  Її облаштований  дім  у Бджільній стоїть тепер пусткою. А золото так і не знайшли. Хто міг бути злодієм – у  райвідділі розводять руками. Але життя родини вже  зруйновано і дитину не повернути матері. Світлана Ніколішина пише листи – Генеральному Прокурору, у Міністерство Освіти, Верховну Раду,  Ніні Карпачовій. Так залишити смерть  своєї дитини вона не збирається.

Юлія Тарапата

Коментарі відвідувачів