Міськрада: ДМБ-2010 чи «на сверхстрочку»?

2010-й має стати роком серійних виборів: крім президентських у січні і лютому, нас чекають ще вересневі вибори до ВР та місцеві — 30 травня. Зокрема, депутатів міської ради.
Нинішній склад міського „парламенту”, нагадаємо, було вперше обрано за партійними списками. За результатами виборів міськраду сформували БЮТ (27 депутатів), „Наша Україна”/Віче (11), Соцпартія (5), Партія регіонів (4) і Компартія (3). Утім, майже відразу склалась система, коли депутати фактично працювали без жорсткого поділу за партійними принципами, об’єднавшись навколо політики і програми міського голови. Чому так склалось, – про це дещо нижче.
У травні ж, зважаючи на результати першого туру президентських виборів, можуть збільшити свою присутність у міськраді регіонали, вочевидь, будуть представлені й „Сильна Україна” Сергія Тігіпка і «Фронт змін» Арсенія Яценюка. Якщо, звісно, не зміниться принцип місцевих виборів.
Бо якщо раніше роботу депутата жителі міста звіряли за його конкретною роботою на конкретному окрузі, то зараз фактично все зводиться до популярності того чи іншого партійного лідера. Навіть попри виконання ним обіцяного у партійній програмі. Бо це доволі різні речі.
Насамперед тому, що на виборах-2006 політики були досить обережні та обіцяли доволі абстрактні речі. Наприклад, БЮТ переконував у наявності справедливості, а ПР обіцяла "покращення нашого життя" вже сьогодні. Відтак досить загальними були й партійні програми на місцевих виборах. Фактично в один голос всі говорили про підтримку малого та середнього бізнесу, наведення в місті санітарного порядку, ліквідацію стихійної торгівлі, ремонт доріг, обладнання нових дитячих майданчиків тощо. Тобто про конкретні й поточні завдання міської влади.
Якщо з їх виконанням все більш-менш гаразд, то частина саме місцевих „партініціатив” заздалегідь була нездійсненною, вважають представники громадських організацій Вінниці, які "моніторили" виконання обіцянок депутатами міськради. Зокрема, йдеться про пільгове кредитування молодіжного будівництва і безкоштовний проїзд у міському транспорті для школярів і студентів(СПУ), мораторій на зростання комунальних тарифів і розширення мережі безплатної медицини(КПУ), децентралізацію теплопостачання (ПР), закільцювання трамваю через Західний автовокзал і приватизація гуртожитків (БЮТ), будівництво системи транспортних розв'язок (НУ), компенсація городянам відсотків за кредити на установку пластикових вікон, перегляд результатів приватизації тощо.
Причому, це вина навіть не самих депутатів. Місцеві програми вони прописували у контексті партійних програм. А вже після виборів зіткнулись з проблемами фінансування, які має місцеве самоврядування, і які обіцяли вирішити їх же вожді.
Другий момент – головні положення всіх партійних програм вирішуються у Києві, а не на місцях.
Звідси питання — а як же тоді працювали і чим керувались всі ці чотири роки чинні депутати Вінницької міської ради?

Пофракційний розбір польотів
НУ-НС/Віче
Фракція від партії Президента привнесла в повсякденну роботу міської влади чи не найбільше. І це не дивно. Якщо національна програма Ющенка була гуманітарно-монетарною, то конкретним змістом на місцевому рівні її наповнювали мер Володимир Гройсман, секретар міськради Сергій Моргунов, керівники обласної освіти та медицини Ігор Івасюк і Олександр Жупанов.

КПУ
Виконання показових для Компартії обіцянок (націоналізація промисловості, ліквідація недоторканності…) стосувалась парламенту, де комуністи в опозиції. На місцевому рівні комуністи, яких у міській раді найменше — з 50 депутатів всього 3, обіцяли сприяти утворенню нових робочих місць у Вінниці та підтримувати бізнес через доступне кредитування.
— Так, ми активно підтримали створення у Вінниці україно-польської фірми „Барлінек”, — каже депутат від КПУ Олександр Парвадов. – На жаль, як правило, подібні проекти залишаються на рівні ідей та пропозицій через відсутність фінансових можливостей бюджету.
Підтримали комуністи введення двоставкового тарифу на опалення, вже завершується передача клубів при ЖЕКах на баланс міськвиконкому з метою їх збереження та використання за призначенням. Поки що безрезультатно вони виступають за ліквідацію Вінницького району, який не має свого райцентру і більшість населення якого працює у Вінниці. На думку комуністів, приєднання до міста 15 –кілометрової приміської зони дасть перспективу для розвитку Вінниці.
До речі, саме за ініціативою Парвадова запроваджено безплатний проїзд для багатодітних батьків, а також передано з обласної власності в міську чи не головний символ Вінниці — вежу на Козицького, де з часом працюватимуть музей історії міста і довідкове бюро.

СПУ
— На мою думку, ми виконали 80% зобов’язань перед вінничанами, — запевнив «Місто» соціаліст Віктор Шеншин. — Досягти цього ми змогли завдяки злагодженій співпраці всіх фракцій та допомозі міського голови.
У передвиборній програмі вінницькі соціалісти обіцяли, зокрема, сприяти проведенню інвентаризації майна, землі міської громади. Наразі ця програма на етапі завершення. Розроблено та затверджено генеральний план забудови міста, у процесі розробки статут міської громади. Фактично розв’язана проблема «стихійної» вуличної торгівлі. На першому поверсі мерії запрацювало «єдине вікно». Дороги ремонтуються, а вулиці завдяки роботі правоохоронців можна вважати у більшій мірі безпечними. Звісно, це досягнення не однієї фракції соціалістів, але ці пункти були у їх передвиборній програмі.
Обіцянки, які не вдалось виконати, лідер фракції пояснює обмеженими можливостями міського бюджету.

ПР
Регіоналів у міській раді також небагато – четверо. Але, за словами їх лідера Олександра Кравця, це не є перепоною для повноцінної роботи фракції.
— Дуже приємно, що міська влада взяла все найкраще з програми і нашої партії, — говорить Кравець. – Наприклад, ми обіцяли боротися з проявами корупції і сьогодні маємо у міськвиконкомі прозорий офіс, який унеможливлює зловживання.
Саме депутати-регіонали ініціювали питання винесення грального бізнесу за межі Вінниці. Нині «азартний» бізнес тимчасово заборонений, але практичні напрацювання депутатів прийдуться до двору, коли це питання доведеться вирішувати на місцевому рівні.
Свою малочисельність у міськраді „регіонали” компенсують залученням депутатів райрад та партійного активу. Щодо найгучніших пунктів з програми Януковича (наприклад, податкові канікули для малого сімейного бізнесу) місцеві депутати розводять руки. Мовляв, ви ж знаєте, що після виборів Партія регіонів опинилася в опозиції.

БЮТ
Найгучніша програма була у БЮТу (досить згадати відміну призову і ПДВ, підвищення пенсії до розміру середньої зарплати, яку людина отримувала до виходу на пенсію тощо), що разом з харизмою лідера дозволило Тимошенко сформувати другу за кількістю фракцію у парламенті й вдруге сісти у крісло прем’єра.
А більшість у Вінницькій (27 депутатів з 50) та інших місцевих радах стала фактично бонусом, який приносив і проблеми. Пам’ятається, як після виборів «характерами не зійшлись» лідер фракції Віктор Кривіцький та голова міської парторганізації Геннадій Ткачук, котрі стали почергово виключати один одного то з партії, то з фракції. Для залагодження конфлікту (не стільки партійного, як особистого характеру) на позачергову сесію міської ради до Вінниці тоді приїздила сама Юлія Тимошенко. Допомогло.
Відтак, на думку секретаря міськради Сергія Моргунова, саме конструктивна позиція депутатів-бютівців у питаннях соціально-економічного розвитку міста та підтримка ними ініціатив мера зробили можливими ті зміни на ліпше, які відбулися у місті за останні чотири роки.
Серед останніх ініціатив депутатів БЮТу він назвав, зокрема, надання земельних ділянок багатодітним сім’ям, що стоять у житловій черзі, та присвоєння назв вулицям у садівничих товариствах, що дозволило отримати прописку їх мешканцям.

«…ну, а партбилеты – потом»
З наведеного очевидно, що партійна структуризація міської ради дещо відрізняється від аналогічних розкладів у Верховній Раді. Якщо політична конфігурація у Києві хоча б зовні виходить з ідеологічних базисів, то на місцях (бо таке не лише у Вінниці) переважають прагматичні. Чимало депутатів – цілком самодостатні люди, які живуть у своєму рідному місті не «командировочними», і ставити йому палиці в колеса навіть через вказівки з центру не хочуть.
Понад те, відчуваючи негативне ставлення людей до пропорційної виборчої системи за партсписками, самі — з власної ініціативи — повернули у Вінниці округи й закріпили себе за ними. Так, як це було раніше до ухвалення нової редакції Закону "Про вибори депутатів Верховної Ради автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів". Коли депутати завдячували своїм мандатом конкретному виборцю, а не партії, за список якої проголосував цей виборець.
«Узаконила» цю «самовольщину» міськрада, спираючись на чинний закон про місцеве самоуправління, який зобов’язує депутатів місцевих рад проводити прийом жителів у громадських приймальнях. Причому, для "повернення мажоритарки" нічого не перекроювали. Просто відновили попередні виборчі округи, так що деякі депутати зі стажем повернулись на свої "рідні", де їх люди знають в обличчя.
— При виборах за мажоритарною системою депутат мав безпосередній контакт з громадою через присутність на конкретній вулиці, у мікрорайоні, — крозповідає Сергій Моргунов. – Щоб відновити цей контакт, депутати й зініціювали свій крок.
Вінницький прецедент може стати поверненням до мажоритарної системи при виборах до місцевих рад. Відповідний законопроект, до речі, вже зареєстрований у ВР. Міський голова Вінниці Володимир Гройсман, зокрема, вважає, що така корекція дозволяє розв’язати низку системних проблем— від покращення зв'язку депутата з виборцями до мотивації депутатів активніше працювати саме на користь громади, а не політизувати свою діяльність. Звісно, каже мер, це не є універсальним засобом для лікування всіх муніципальних хвороб, проте така система дійсно покращує баланс повноважень і відповідальності депутатів місцевих рад.
З іншого боку, вінничани вже у травні дадуть оцінку надбанням нинішньої міської ради. Разом з партіями-гігантами, які зацікавлені у переформатуванні влади на всіх рівнях, до останньої сільради. І вже зараз очевидно, що, за всієї поваги до окремих депутатів, в нову міськраду вони не потраплять, якщо залишиться незмінною партійна система виборів. Насамперед, йдеться про соціалістів і комуністів. Навряд чи ще більше мандатів зможе отримати БЮТ, хіба що перетасує склад нинішніх. Зате, зважаючи на результати голосування 17 січня, мають шанси збільшити свою присутність у міськраді регіонали, новими гравцями можуть стати «Сильна Україна» Сергія Тігіпка і «Фронт змін» Арсенія Яценюка.
Зважаючи на попередній досвід, у місті в одній команді цілком можуть об’єднатися партії, які протистоять одна одній на рівні Києва. А на місцевому рівні між ними будуть певні домовленості, вони спільно розв’язуватимуть якісь проблеми. Також одним із серйозних учасників виборів до міської ради, очевидно, може стати позапартійний блок Володимира Гройсмана, який багато хто вважає вірогідним. Якщо такий блок дійсно буде заявлено, то навіть важко спрогнозувати рішення дуже багатьох депутатів: віддадуть вони перевагу партійному висуванню чи позапартійному блоку?
Незаперечно лише, що ці варіанти могли б стати позитивним фактором, який не дозволяв би поглиблювати регіонально-політичний розкол, що існує у центрі, ще й на рівні місцевого самоврядування. Адже партійні обіцянки, які розглядались вище, дуже відносно ув’язуються з повсякденною депутатською роботою. Принаймні, на місцевому рівні.