хЕрляві заробітки на виборах

20 вінничан подали заяви у Замостянський райвідділ Вінниці з тим, що їх „розвели” на політиці. Водночас, як порахували самі заявники, обманутих набралося близько 200 осіб. Усі вони, як розповіли „МІСТУ”, відгукнулись на оголошення, де пропонувалось заробити на агітації в Києві до 200 гривень на день...
Для вінничан – це непогана пропозиція. Адже найбільше, скільки можна заробити на цьому у Вінниці – 150 грн., реально ж – 80-100 грн.
У Європі традиційно за кандидатів агітують волонтери. В Україні вибори майже завжди і для багатьох – це можливість підзаробити. Звинувачувати за таку неперебірливість співвітчизників навряд чи можна. Бо ж якщо б держава дала можливість стабільно заробляти незалежно від моменту зміни політичних керманичів... А тут ще й криза, безробіття. Тож не дивно, що вінничани „купились”.
— Було оголошення „Требуются люди для поездки в Киев, зарплата 200 гривень в день”. І номери телефонів – київський і мобільний, — розповідає вінничанка Вікторія. — Я додзвонилась на мобільний. Мені дівчина сказала, „да, требуются люди”, оплатіть рахунок 60 гривень, зарплата буде 200 гривень в день. Нічого не треба, тільки стояти з плакатами... Агітація проти всіх – тобто ні за кого. І сказала, що буде безплатний гуртожиток, дворазове харчування...
За що потрібно було сплатити 60 грн.? Пояснили, що наче гарантію того, що люди приїдуть і будуть працювати. Мовляв, гроші повернуть в останній день „роботи”. Але до цього не дійшло. В обіцяний день автобус просто не приїхав у вказане місце біля стадіону «Локомотив».
Розум, як завжди, прокинувся заднім числом. Та в розмові деякі із „заробітчан” зізналися, що цього року вже були агітаторами, і розраховувались з ними вчасно і обумовленою сумою.

Найбільше платять у Януковича – 150 грн. за день
Поки лідери партій розповідають про те, що у їх наметах стоять за ідею, інформація „знизу” має цілком предметне забарвлення.
Цього сезону у Вінниці „такса” стабільна – 10 гривень за годину. Питання – скільки годин роботи готова оплатити та чи інша партія. Як розповіли „МІСТУ”, найкраще платять у Партії регіонів – 150 гривень за день. У „Фронті Змін” можна заробити до 100 грн. Комуністи та соціалісти традиційно своїм наметовим агітаторам платять менше. До речі, через кризу ближче до нового року дехто взагалі згорнув масштабну агітацію. Принаймні у Вінниці.
Поки ж партійні лідери чубляться і сиплють компроматами, їх агітатори доволі мирно співіснують. На одному з вінницьких перехресть стоять два намети – від кандидатів у Президенти Віктора Януковича і Арсенія Яценюка. Агітбригади політичних конкурентів разом обідають і гріються від холоду, а якщо потрібно, і агітматеріали сусідів постережуть, і намети допоможуть зібрати-розібрати.

Ставки ростуть – ціна падає
Про те, що на цих виборах розцінки знизились у 1,5-2 рази, порівняно з 2007 роком, каже і голова КВУ Олександр Черненко.
— Якщо раніше ми голові комісії платили щонайменше 200 доларів, то тепер максимум 150, — зазначив він. – Членам виборчих комісій платили по 150 доларів, а тепер 600-800 грн. І якщо в маленьких містах і селах люди ідуть працювати за ці гроші, то у великих містах є проблеми. В результаті отримаємо комісії, де двоє членів будуть профі, а всі інші – дилетанти.
А що таке „дилетантські” виборчі комісії Вінницька ТВК відчула на собі, коли через неправильно оформлені протоколи документи вчасно не могли відправити на ЦВК. Ще б трошки і партія-переможець заявила про фальсифікацію виборів – а там би розхльобувати цю кашу довелось усім.
Днями один з політиків процитував Жванецького: після того, що держава з людьми зробила, вона просто зобов’язана з ними одружитися. А „роблять” нас з самого початку. Перший обман – це заяви про те, що агітатори працюють за ідею. Тож якщо якась політсила замість грошей просто скаже агітаторам „дякую” – вони нічого не доведуть. Бо ні угоди немає, ні обумовлена суми не скріплена печаткою і підписом. Далі ми йдемо на вибори і голосуємо, але вибору нам теж фактично не залишають. Бо переможці, увінчані лаврами влади, пояснять, що вони нічого змінити в державі не можуть... Це в кращому разі, а в гіршому – „під роздачу” потрапляють саме ті, хто вірно підтримував і боровся за перемогу.