НАНОтехнології у Вінниці «НУНО»…

Дороги, яким немає зносу, бо вони міцніші за сталь. Автомобілі, які їздять не на бензині, а завдяки внутрішнім хімічним реакціям… Одяг, який майже не рветься та може змінювати колір у залежності від настрою господаря. Скло на вікнах, яке затемнюється по команді… Лікарі, які не роблять операцій чи надрізів на тілі хворих – лише ін’єкції. Такою може стати Вінниця, якщо до неї доберуться нанотехнології.
Бідна реальність
Щоправда, це – неблизькі перспективи. Адже тільки лабораторія, яка б дозволила вивчати властивості мікроструктур коштує сотню мільйонів доларів.
А потенціал Вінниця має. Інтелектуальний. Науковці Вінницького національного технічного університету переконують: якщо гроші будуть, проекти у місті реалізовуватимуть – і не тільки для Вінниці, для всього світу.
— У нашому університеті є науковий потенціал, — каже доктор технічних наук, професор ВНТУ Олексій Азаров. – Маємо плеяду науковців, за якими маса унікальних розробок, сотні патентів України і СРСР. Беремо наші розробки, моделюємо на комп’ютерах для порівняння з американськими і переконуємося, що характеристики наших систем не гірші, а по ряду випадків і ліпші.
Але мільярдні інвестиції у «нанолабораторію» на Вінниччині «не світять». Винаходи вінничан потребують патентування та заводів, на яких могли б випускати таке обладнання. За кордоном готові придбати ідею, але не бажають ділити фінансові надходження від її реалізації ні з українськими вченими, ні з Україною.
— Наші розробки у 2007 році на Всесвітній виставці винахідників отримали Гран-прі, — розповідає доктор технічних наук, професор ВНТУ Володимир Осадчук. – Але ми їх не можемо впровадити у життя. Я лист нещодавно отримав з Китаю: «дайте нам, ми будемо впроваджувати». За скільки? «За 18 тисяч доларів». А це ж 40 років наукової роботи! У мене душа не лежить продавати. Я хочу, щоб ці винаходи були на користь України.
Навчання на «пальцях»
У ВНТУ виховують спеціалістів з нанотехнологій. Але студенти побачити нано можуть лише на комп’ютері. Отож і їдуть потім за кордон – реалізовувати там свої таланти за пристойну зарплатню.
— Усі цивілізовані країни живуть завдячуючи інтелектуальній власності, нано– та лазерним технологіям, — наголошує професор Володимир Кожем’яко. — Боротьба за газ та інше все не варті уваги, якщо врахувати, що ми втратили за ці роки. Ламповий завод, «Термінал»! Все розікрали! Дітей немає на чому вчити!..
Надія, звісно, є. Серед проектів, поданих українськими вченими в Академію наук, як перспективні з точки зору нанотехнологій, вінницький вважається пріоритетним.
— Це проект зі створення квантово розмірних структур для біомедицини, — зазначає доктор технічних наук, професор ВНТУ Сергій Павлов. – Завдяки таким розробкам можна робити ранню діагностику ракових захворювань.
Отже, практичні напрацювання є. Втілення їх залишає бажати кращого. Можливо, наступного року вінницький проект отримає першість і його реалізовуватимуть. Щоправда, як звичайній бабі Парасці з якихось Пединок пояснити, що ці нанотехнології варті мільйонних витрат з бюджету, а її копійчана пенсія зрости не може, бо в Україні тепер все буде нано?