Три виклики „швидкої” щохвилини

Любов Іванівна десять років приймає виклики від городян на Вінницькій станції швидкої допомоги. До цього 28 років працювала на виїзді – лікарем. Проте вона не може пригадати подібного напливу, як у ці вихідні. Телефон і зараз розривається кожну хвилину – більшість викликів стандартні: «висока температура». А з 31 жовтня на 1 листопада надходило по три виклики на хвилину.
— Раніше такого не було, щоб ми прийшли на нічну зміну і нам залишили ще 43 виклики з денної зміни! – зізнається вона. – Що вже й казати: були запізнення на виклики і на дві, а то й чотири години. У нас немає стільки бригад, аби обслуговувати таку кількість людей.
Зазвичай, станція швидкої допомоги обслуговує до 300 вінничан на добу. Але тільки з 31 жовтня на 1 листопада (за добу) центральна підстанція прийняла 540 викликів. Як розповів головний лікар станції швидкої допомоги Валентин Фіщук, 28 бригад фізично не могли впоратися із подібною кількістю потребуючих допомоги. У такому ритмі працюють вже третю добу.
— Міська влада та управління охорони здоров’я провели надзвичайно важливі заходи, — каже Валентин Васильович. – Якби не їхнє рішення, що поліклініки мають приймати хворих і у суботу та неділю, у нас була б уся тисяча викликів на добу.
У перші дні епідемії „швидка” виїжджала подеколи і на скарги пацієнтів на незначне підвищення температури. До подібної ситуації могла призвести паніка, переконаний Валентин Васильович.
— Це правильно, що із першими ознаками хвороби люди одразу звертаються до лікарів, — пояснює Валентин Васильович. – Проте, якщо температура підвищилася не надто сильно – 37,2 або 37,4 градуса, можна піти до терапевта, свого дільничного. Адже наш лікар не може вивчити усю історію хвороби пацієнта.
Фельдшери Тетяна Дмитрівна та Антоніна Миколаївна, поки є невеличке затишшя із викликами, шиють для своїх бригад марлеві пов’язки. Міській станції потрібно 90 масок на зміну (12 годин). На пошиття однієї пов’язки витрачають приблизно 10 хвилин. Якщо працювати удвох, можна зекономити час. Марлеві пов’язки роблять восьмишарові, зі звичайної марлі.
— Вони зручніші за одноразові, — розповідає Антоніна Миколаївна. – У них навіть дихати легше.
Першу добу карантину на „швидкій” усіх співробітників забезпечили одноразовими марлевими пов’язками. Їх для станції виділили 200 штук, також міська рада надала ще 500 метрів марлі. Жодних особливих засобів захисту лікарі не мають, повідомив Валентин Фіщук. Приписів робити обов’язкове щеплення для лікарів швидкої не було. Тим не менш, саме лікарі швидкої допомоги – у групі ризику. Адже контактують із хворими.
— Коли оголосили карантин і ми отримали 20 тис. грн. на звичайні дезинфікуючі препарати, медикаменти та маски, у аптеках вже неможливо було придбати ані оксолінову мазь, ані масок, — говорить Валентин Васильович. – Тож шиємо вручну. На зміну для кожного лікаря потрібно три маски. Аби змінювати їх кожні чотири години.
Наразі станція швидкої допомоги тримається на своїх запасах ліків. Але, ані дефіцитного в аптеках «амізону», ані не менш дефіцитного «арбідолу» у медикаментах, які за приписами мають бути у кожній бригаді швидкої допомоги, немає. І не буде, зазначає Валентин Фіщук. Адже „швидка” не займається лікуванням – тільки наданням першої, невідкладної допомоги.