А ви знаєте свого прадідуся з 1860 року?

Знайомий якось похвалився своїм псом з чемпіонською репутацією у 34-му поколінні. І посміявся, коли поцікавилась, чи знає бодай вполовину так своїх предків. А нещодавно зателефонував і поскаржився, що спробував намалювати генеалогічне дерево свого роду. Але замість дерева вийшов хирлявенький оцупок з трьома сучками: «Ще свою бабку Марію пам’ятаю, а далі – все…».
І хіба це тільки в нього така біда. Олекса Воропай писав про реальних українців, що знали предків до тринадцятого коліна. А нам сьогодні навіть із пересічним європейцем чи американцем тягатися важко. Ніби й не дивно – війни, революції. А ще сімдесят років «Іванів Безрідних», коли копатися в сімейній історії було небезпечно, щоб раптом не знайти там якогось куркуля чи контрреволюціонера. Проте кров диктує своє, і дослідження свого родоводу стає усе популярнішим.
Один з найбільш вражаючих досвідів генеалогічного дослідження – у київського юриста Ігоря Розкладая. Родинна історія – його давнє захоплення. На одному з тематичних інтернет-форумів він випадково знайшов свого п’ятиюрідного дядька. Той, у свою чергу, допоміг йому знайти коріння у Польщі, звідки Ігоревих предків примусово переселили в Україну. Так, за півтора роки за допомогою архівів та інтернету Ігор відновив своє генеалогічне дерево до дев’ятого коліна і на досягнутому зупинятися на збирається. Зараз він – один з творців порталу «Родовід», що пропонує допомогу і безкоштовні програми тим, хто лише починає пошуки свого коріння.
Перед початком серйозного дослідження варто систематизувати сімейні хроніки, пригадати все, що чули про сім’ю від старших родичів, поговорити з тими, хто іще живий. Варто перебрати родинні реліквії та переглянути сімейний фотоальбом – світлини та підписи до них можуть бути безцінним джерелом інформації. Якщо збираєтесь відвідати архів, зберіть усі наявні документи родичів: свідоцтва про народження і смерть, шлюбні свідоцтва з дівочими прізвищами матері, бабусі, прабаби. Зібравши базові знання, можна переходити до фази активного пошуку.

Архіви не горять…
У державному архіві Вінницької області зберігається інформація по Подільській губернії від 1786 року. Втім, є окремі матеріали і пізнішого періоду. Щодня сюди звертається 10-20 людей, які цікавляться своєю генеалогією. Попередню довідку можна отримати за телефоном 35-54-51.
До архіву треба йти із паспортом. Написавши заяву і отримавши дозвіл директора, можна самостійно здійснювати пошук по метричних книгах у читальному залі. Якщо самі погано орієнтуєтесь у потрібних документах, допоможе працівник архіву.
Але потрібно знати максимум інформації про свого предка: прізвище та ім’я, населений пункт, у якому він народився чи проживав, дати народження, смерті, шлюбу, віросповідання, суспільно-майновий стан. Таким чином можна здійснювати пошук по метричних книгах різних конфесій.
Заступник директора обласного державного архіву Олександр Петренко розповідає, що найстаріша костельна книга зберігалася в єзуїтському монастирі з 1717 року і до Другої світової війни. За часів німецької окупації книга зникла. Більшість збережених церковних книг з першої половини XVIII століття, юдейські метрики реально відновити лише з 1834 року, бо раніше записи велися по окремих громадах. Складність пошуку залежить і від населеного пункту; у селі людину знайти легше, адже там менше церков і метричних книг.
Матеріалом для пошуку, як зауважує пан Петренко, можуть слугувати і переписи населення: на Поділлі перший повний перепис було проведено у 1795-96 рр., після приєднання Правобережної України до Росії.
З огляду на зміни в територіальному поділі частина вінницьких архівів зберігається у Києві, Хмельницькому, Кам’янці-Подільському, старі костельні книги – у Житомирі. А в Кам’янці, до речі, 2003 року сталася велика пожежа, в якій постраждало багато архівних документів.
Підсумок архівних пошуків – складання генеалогічної довідки. У Вінницькому архіві такий документ на одного предка коштуватиме 554 гривні, і це ще одна з найнижчих цін в Україні. Якщо ж замовити складний індивідуальний запит із залученням фахівців, його вартість може сягти 2 тисяч гривень.

Я – в інтернеті
Водночас з архівним пошуком можна збирати інформацію і самому. Найширші можливості для цього надає інтернет.
Так, існують цілі групи родинних сайтів, де можна як мінімум запозичити корисні приклади роботи з генеалогією, або знайти однофамільців, які можуть виявитися вашими родичами. А ще є сайти генеалогічних клубів. В Україні, щоправда, це здебільшого нащадки шляхетних родин, де документів було більше, зберігалися вони ретельніше.
Просто скарб для пошуковця-початківця — ресурси, створені ентузіастами від генеалогії. Наприклад, портал «Родовід», на якому можна знайти багато записів про цілі сім’ї чи окремих людей. Там же можна створити запис і про свою родину. Для розшуку загиблих на фронті або зниклих безвісти створено сайт «Меморіал», де міститься понад 9 мільйонів записів про солдатів Другої світової. Існують у мережі й інші спеціальні переліки: репресованих, розстріляних, в’язнів концтаборів. А ще – довідники прізвищ та населених пунктів і просто приватні сайти із розшуку предків, тематичні форуми. Зрештою, шукати можна і в популярних зараз соціальних мережах, від американського ресурсу Facebook до російських «Однокласників».

Зробіть мені красиво…
Якщо бракує часу, можна звернутися до професійних генеологів. Вони зроблять вищезгадані пошуки за вас, але за ваші гроші.
Такі послуги, наприклад, надає Український центр генеалогічних досліджень. Тут можна замовити пошук усіх можливих документів, що стосуються ваших родичів, вивчення історії місця їхнього народження чи проживання, переклад документів іноземними мовами і, власне, складання генеалогічного дерева.
Стовідсоткового результату, звичайно, ніхто не гарантує, але в будь-якому разі потрібно внести передоплату 1,5 тисячі гривень. Загалом вартість дослідження складе 2-5 тисяч грн. + витрати на копіювання документів. Так працюють і приватні фахівці.

…і посадити дерево
Лише коли інформація зібрана, можна вибудовувати своє родине дерево.
Щоб не креслити схему від руки, можна скористатися спеціальними програмами. Так, сервіс MyHeritage.com пропонує безкоштовну програму Family Tree Builder. За її допомогою можна не лише створити родинне дерево, але й додати до нього документи, фото та розмістити свою генеалогію на власному сімейному сайті. До того ж, сервіс автоматично порівнює нові генеалогічні гілки з даними ще 300 млн. користувачів і віднаходить між ними родинні зв’язки.
Ігор Розкладай радить також програму «Древо жизни», яка коштує близько 100 гривень і має український інтерфейс. Безкоштовно можна створити генеалогічне дерево на порталі «Родовід», де можна збирати і редагувати свої дані онлайн з підказками і доступом до іноземних сервісів.
Кінцевої вартості дослідження родоводу немає. Все залежить від серйозності ваших намірів і переплутаності вашого сімейного коріння. Жодні приватні фахівці не дослідять історію родини краще за вас: вони проаналізують ситуацію, яка лежить на поверхні, а складні випадки доведеться розплутувати самому. І ще – заняття генеалогією неможливе без доброго знання історії. І для України кожна така індивідуальна ініціатива набагато важливіша, ніж чергове «шароварне» напучування згори.
Це важко, дорого і на довгі роки, зате – дуже шляхетно. Почніть малювати своє родинне дерево. Або, принаймні, навчіть цього свою дитину.