Вінницьке село замість Хургади!

Росяна трава, зоряне небо, якого взагалі не видно в місті, парне молоко з домашнім хлібом і борщ з глечика, соковиті вишні просто під вікном – такий відпочинок з кожним роком обирає усе більше українців. Їдуть в села, щоправда, не до родичів, а у спеціалізовані агросадиби. На Вінниччині зелений туризм теж набирає обертів і щороку кількість таких садиб зростає.
Зелений відпочинок – це для тих, хто цінує саме здорову відпустку, вважає керівник осередку сільського зеленого туризму на Вінниччині Оксана Бас.
– Приїжджають люди, які хочуть оздоровитися: повітря, вода, їжа, свіжі овочі з городу та фрукти з саду, прогулянки на просторах нашого Поділля. Такий відпочинок обирають насамперед сім’ї з дітьми. Ті, хто вже навідпочивався за кордоном. Хто цікавиться традиціями, фольклором, народним ремеслом і відкриває для себе Україну зсередини, — розповідає Оксана Бас.
Зазвичай, господарі агросадиб готові приймати туристів цілий рік. Є, виявляється, й любителі помісити чоботями болото в листопаді, щоб потім відігрітись відомо чим під гречану кашу зі свіжиною. Але найчастіше в селі відпочивають з травня по жовтень – аби і покупатися, і почастуватися свіжими овочами щойно з городу. Окремий пік на свята: Різдво, Миколая, Новий рік, Пасху, 8 Березня, Масляну тощо.
— Є показові приклади, як люди працюють і заробляють на зеленому туризмі гроші, інші про це чують і собі цікавляться, — веде мову далі пані Оксана. – Тож ми в селі Гайове Барського району створили й практично-навчальний цетр. Найближче навчання заплановане на 17-18 жовтня. Я не збираю статистики по всіх господарях, можу сказати про свою садибу «Подільська Родина». У нас в цьому році було 46 туристів приймали не всіх бажаючих, бо ж паралельно займаюсь ще навчальними (стажувальними) заходами. Були у нас й іноземці – троє туристів з Польщі, двоє з Швейцарії, один з Бельгії та двоє з Росії.
Для того, щоб садибою зацікавилися туристи, господарі мають бути гостинними, а сама оселя – охайною. Додаткові умови обговорюються заздалегідь телефоном. Наприклад, чи можна приїхати з собакою, чи немає у туристів алергії на якісь рослини чи котів, які умови для маленької дитини. Обговорюється навіть, де можна курити.
— Вінницькі агросадиби мають різну спеціалізацію, відразу й не скажеш, яка саме найбільш цікава міським жителям, — зазначає Оксана Бас. — Для городян цікаво все, чого вони не можуть побачити чи скуштувати в себе. І коли приїздять на кільканадцять днів, то хочуть отримати все: і лісові прогулянки, і риболовлю, і майстер-класи місцевих ремесел, і якісь святкування, годування домашніх тварин, фольклор і місцеві історії... Буває, ми на щось звичне й уваги не звертаємо, а новій людині саме це найбільше цікаво. Древній мотоцикл з коляскою, коромисло чи як цвіте картопля…
В агросадиб різна спеціалізація – наприклад, курси плетіння з лози чи вишивки, кулінарні або ж ткацтво. На Вінниччині все це є. Але й закордонний досвід ніколи не завадить. Нещодавно польське міністерство закордонних справ виділило понад півмільйона гривень на проект „Агротуризм як можливість розвитку Вінницької області”.
— Ще Тарас Шевченко казав, що «чужого научайтесь та свого не цурайтесь», — говорить пані Оксана. – Обмін досвідом важливий. У Польщі це вже гарний сімейний бізнес, то чому не заглянути на їхню «кухню»? Мені це допомогло стати впевненішою, та й ідеї нові з’являються. Польські колеги теж мають бажання приїздити до нас на обмін досвідом.
І наостанок. Чи не найпопулярніші в нас майстер-класи з приготування національних страв. Наприклад, борщу у глиняному горщику або ж випікання хліба. Причому, все з справжніх домашніх продуктів. Тож, раптом вам вже набрид чудернацький смак «олл інклюзиву”, можна спланувати відпустку й по-іншому.