Криза б’є по психіці – маємо стрес

Нинішня криза б’є не лише по кишені, а й по психіці. Відсутність грошей та роботи, стабільності й упевненості у своєму завтра не кращим чином відбиваються на самопочутті. Наша розмова з Іриною Коваленко, керівником обласного центру психосоматичної медицини, про те, як зберегти присутність духу та рівновагу у складний час, пом’якшити негативні наслідки стресу для здоров’я.
— У сучасному світі стреси дуже розповсюджені, вони є ознакою нинішнього способу життя, розплатою за технічний прогрес, — розповідає Ірина Василівна. — А коли ще й виникає кризова ситуація, як нині, стресів більшає. Постійна напруга в очікуванні негараздів – це теж дуже серйозний стрес. Гострі стресові ситуації людина долає легше, а от розтягнуті для нервової системи більш виснажливі. Фізіологічні наслідки стресів накопичуються в організмі й призводять до виникнення хвороб. Основою так званих «хвороб цивілізації» —гіпертонії, ішемії міокарда, цукрового діабету та інших є саме порушення процесів пристосування організму до екстремальних умов життя.
— Іншими словами, економічна криза не мине безслідно для здоров’я українців. Яка думка лікарів з цього приводу?
— Адаптація людини до стресу є процесом суто індивідуальним. Хтось з відчаю лізе в петлю, а хтось лише зціплює зуби та активно шукає виходу зі складної ситуації.
— А які люди гостріше реагують на стреси?
— Більше реагують люди емоційні, чутливі, вони навіть зовні такі – астенічного типу, високі, худорляві. До речі, вони більше схильні й до вегето-судинних дистоній, гіпотонії. А якщо говорити про вік, то серед наших пацієнтів все більше молоді. У них ще немає життєвого гарту, як у старшого покоління, от нинішні негаразди й б’ють їх куди сильніше: важко знайти роботу, легко втратити, безліч спокус, а можливостей заробити й самореалізуватись куди менше.
— Є статистика, наскільки зросла кількість неврозів і різних стресових станів з початку кризи?
—Така статистика – річ доволі відносна. З особистих лікарських спостережень можу зауважити, що число звернень за останній час більшим не стало. Збільшилась кількість важких випадків. Ще один момент – люди мають менше можливості лікуватись, в основному через брак часу та страх втратити роботу. Хоча, якщо порівняти з тим, що було на початку 90-х років, то нині криза все ж м’якша. І медицина, на відміну від 90-х років, коли не було навіть ніяких ліків, зараз має більше можливостей допомогти.
— А які симптоми свідчать, що людина на межі зриву й потребує лікарської допомоги?
—Порушення сну, часті головні болі без причин, коливання артеріального тиску, постійна втома, депресія, безпричинна дратівливість. Зараз все частіше пацієнти скаржаться на болі, які невідомо звідки беруться. Наприклад, людину турбує серце чи шлунок, а лікарі не знаходять ніяких відхилень.
— Доводилось чути, що метеозалежність теж наслідок стресів.
— Метеозалежність відома давно. Ще Пирогов увів цей синдром як складову частину виснаження та астенії. Він писав, що коли людині стає гірше до того, як змінився атмосферний тиск, це свідчить про важку астенію, важке виснаження нервової системи та фізичних сил. Якщо змінився стан нервової системи після зміни тиску, то це легша ступінь астенії. Чому ця залежність нині поширеніша? Бо більше стресів, більше органічних уражень судин та головного мозку відповідно. Наш організм став чутливішим до цього всього. Та й сама погода змінилась, більше перепадів та катаклізмів…
— Можна сказати – стала стресовою?
— Певною мірою – так. Загалом, останніми роками у нас з’явилось чимало нових стресів, серед яких виділяють просторовий, часовий, «комунальний», харчовий, інформаційний, стрес спілкування, соціальний. Ми припускаємо, що вони призводять до порушень адаптації, коли ми не встигаємо пристосовуватись до нових темпів життя.
— Ви назвали стільки видів стресів, а лікуються вони однотипно, чи для кожного своє?
— Ми лікуємо людину, а не стрес, а лікування для кожної індивідуальне. Для однієї краще релаксація, для іншої — з головою піти в роботу, щоб не відволікатись. Гарний результат дає планування своїх справ. І що важливо – обов’язково сказати собі спасибі, подякувати собі за те, що зробив, і за те, що запланував. Це дуже важливо для нашої психіки. Ми нині мало отримуємо подяки за те, що робимо. А при низькій зарплатні це психологічно сприймається як власна недостатність, хоча це й не так. Ще одна порада – навчитись бачити шляхи виходу із ситуації. У будь-якій ситуації не слід замикатися в собі. Найкраще — порадитись і з психологом, психотерапевтом.
— А що, до лікаря-психотерапевта можна прийти просто з вулиці?
—Саме так. Ми нікому не відмовляємо у допомозі. Крім традиційного медикаментозного лікування застосовуємо широкий спектр психотерапевтичних методик. Певні проблеми є у кожного, але вони стають проблемами тоді, коли не бачимо, як можна їх подолати. Наприклад, лежить камінь на дорозі, людина у нього вперлася й не бачить, що можна обійти, — намагається посунути. А можна повернути ліворуч, праворуч, знизу підкопатись, перескочити… Саме коли не бачать виходу, вже можна звертатись за допомогою психотерапевта.