усі новини номера

Два боки собачого життя

02.10.2009

У доглянутих улюбленців є навіть „гламурні” костюми, а в собачому притулку цуценята мріють лише про господаря і друга

Життя вдалось...
Гамірно й гавкітно було цими вихідними на території училища МНС, де проходила міжнародна виставка собак FCI-CACIB „Кубок Вінниці — 2009”. На виставку приїхали собаки з Англії, Німеччини, Угорщини, Російської Федерації, Білорусі, Молдови.
Кількість учасників сягнула майже 700.
— Найбільше було лабрадорів, — розповіла організатор виставки й голова Вінницького обласного центру собаківництва Оксана Гребенюк. — Це породи, які найкраще піддаються дресурі. Також багато було вівчарок, йоркширських тер’єрів і французьких бульдогів.
З екзотів можна виділити лхаса апсо, біверйоркширських тер’єрів, норвич тер’єрів, американську акіта. Серед вінницьких екзотів виділялися китайські хохлаті песики.
— На мою думку, люди стали менше тримати сенбернарів та догів, — каже Оксана Гребенюк. – Напевне, тому, що їх важко утримувати, за ними потрібен постійний догляд. З лабрадорами і тер’єрами – легше.
Серед чотирилапих улюбленців визначали переможців у глазур-шоу (костюмоване шоу для собак), юного хендлера (власника собаки), були конкурси на кращого бебі, цуценя, ветерана, племінних пар і племінних груп, виробників.
Власники собак із родословними вважають, що гарна родословна – неабиякий емоційний додаток до задоволення тримати собаку. Насамперед, на виставках. З чим ще можна порівняти задоволення, коли собачка, яку виколисав трохи чи не з народження, отримує нагороди та перші місця?
До речі, серед глядачів за номерами квитків було розігране цуценя йоркширського тер’ера. Подарунок як мінімум на 500 доларів.

...в очікуванні життя
У цей самий час, у іншому кінці міста – на Сабарові – чоловік привіз волонтерам у центр стерилізації собак коробку із одинадцятьма цуценятами, яких йому вранці підкинули на город. Песикам ледве місяць, тільки вчаться гавкати, більше пищать. Їх треба годувати п’ять разів на день, тримати у теплі...
Нових мешканців тамтешні дорослі песики зустрічали веселим гавканням та вимахували хвостами. Адже декому з цих дворняжок теж доведеться бути у центрі усе своє життя. Бо навряд чи знайдеться господар на старого Мішку без ноги, якого кілька місяців тому привезли від обласного ДАІ – збила машина. Величезний пухнастий пес зустрічає гостей центру виляючи хвостом та радісно підстрибує на трьох лапах.
— Моя радість маленька, — гладить його по спині волонтер центру Валентина. – Радієш, що до тебе прийшли у гості... Мій маленький!
Поряд крутиться чорна Каріна. З вольєрів подають голоси Улька, Бім, Бос, Айна, Фунтик, Ядвіга та Лялька... Всі 90 дорослих собак тут мають ім’я, вже назвали і більшість з 95 цуценят, які знайшли прихисток у центрі.Так, це не імена собак з виставки — Зест фор Лайф, Опра, Маркіз Мишки-Татишки, Спадкоємець Престолу...
Доки цим потенційним друзям не знайшли господарів, ці імена для них тимчасова необхідність. Як їжа, пестощі. Бачив би хто, як радіють кожному зверненню до себе маленькі та ще пузатенькі Чіп і Дейл.
А опікується ними лише шість чоловік – по троє у зміну: Валентина, Ірина, Людмила, Ольга, Тамара, Руслан та Микола. Вони працюють, не покладаючи рук, аби нагодувати собак, прибрати у вольєрах, приділити увагу кожному після стерилізації та прививки від сказу.
Подальша доля цих песиків невідома. Лише декого забирають у добрі руки. У цьому році 90 собак вже знайшли нових господарів, і це багато говорить про людяність вінничан. Кожен залишає свій телефон та адресу, тож робітники центру інколи перевіряють, як поживають їхні улюбленці. Деяких повертають вінничанам, які за ними наглядають у дворах будинків. Важко так віддавати собаку, коли немає „свого” одного господаря, зізнається Валентина.
— Хотілося, щоб кожен песик знайшов свою домівку. Особливо цуценята. Це ж наша спільна справа – для усього міста. Від того, як суспільство ставиться до тварин, вимірюється його цивілізованість. У нас тут всі собачки такі гарні, нехай люди приїжджають за ними. Вони гарні будуть охоронці, друзі...
Цих друзів не вдасться показати на виставці, але вони не стануть менш улюбленими. Так само будуть гарно служити, підносити тапочки і навіть улюблену газету. Якщо тільки знайдуть людину, яка полюбить їх.

Юлія Тарапата

Коментарі відвідувачів