Виховний кіносеанс у тюрмі

— Чому виникла ідея з показом фільму? Тому що об’єднувати людей — це найкраща справа, — пояснює Сергій Танасков. — Ідея сподобалась керівництву управління департаменту з виконання покарань, погодили дні відвідування. Довго радилися зі служителями церкви, який матеріал підібрати для засуджених. Зупинились на думці священиків, адже вони з ними спілкуються, знають духовні потреби. Почали з Вінницької тюрми, тому що тут довічники.
Спершу гадали показати фільм про божественні чудеса. Але священик Артемій каже, що у в’язниці показувати кіно про дива не тільки не актуально (бо ж і тут є телевізори), а й трохи небезпечно — адже тут живуть замкнутим життям і дехто сам бачить ангелів уві сні.
— Коли розповідають, що їм щось снилось чи привиділось, ми просто закриваємо цю тему, для розмов є більш актуальні теми, — пояснює священик Артемій. — Якщо порівняти видіння церковні і видіння засуджених, то вони — різні. Їх дива ведуть за собою не спокій, а занепокоєння. Господь же творить дива не просто так, щоб людина проснулась і була в гарному настрої, а для того — щоб людина змінила своє життя у кращий бік.
Вибрали художній фільм „Спас під березами”. Хочемо показати життя, яким люди живуть у церкві і поза церквою. Як пробиваються до Бога, як впливає молитва, покаяння. Може, якась маленька частина користі увійде в їх душу та свідомість, щось переміниться. Це все робиться тільки заради них. Для галочки нам це не потрібно. Звітувати Сергія Танаскова все одно будемо тільки перед Богом.
Колективний перегляд фільму став однією з небагатьох можливостей довічникам зібратись гуртом, адже в камерах вони по двоє. Однак розмовляти та ділитись враженнями засуджені не поспішають. Уважно дивляться серії фільму.
„А ти знаєш, що першим у рай увійшов розбійник?” — звучить фраза з екрана. А в перерві священик Артемій ще раз повторює своїм прихожанам, що вони позбавили інших того, що мають самі — покаяння і виправлення. Тож і своє життя мають прожити не тільки за себе, а й за тих — у кого вони життя забрали.
У камерах довічників є телевізори, і дехто готовий сам подискутувати про останні прем’єри. Однак засуджений Олександр каже, що досі такі фільми не дивився. Говорить, що хотів би подивитись ще й фільм „Острів”.
— Ми ж усі так: губимось у житті і думаємо, що нікому не потрібні, — розповідає інший засуджений Олег. — А в результаті виходить, що хтось нас любить. Було б дуже чудово, якби фільми частіше показували.
У православному „тюремному приході” отця Артемія близько 50 прихожан. Ніхто з них до церкви не ходив, поки не опинився за гратами.
За словами Сергія Лонського, заступника начальника управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області, наступною для показу фільму стане Ладижинська виправна колонія. Такі акції планується розповсюджувати на всі установи виконання покарань Вінниччини, зазначив він.