Де «газові» гроші?

На підприємстві ВАТ «Вінницягаз» відбулися значні кадрові зміни – керівника підприємства пана Русина звільнили. Тепер підприємство очолює в.о. директора Ігор Марчак.
Як розповіла голова профспілки підприємства Наталія Редько, колектив більше не бастує.
— Людям частково повернули борги, — каже Наталія Петрівна. – Зараз виплатили зарплатню за травень. До шостого серпня мають заплатити за червень-липень. Практично розрахуватися із поточною заборгованістю.
Як зізнається пані Редько, після останнього з’їзду лідерів профспілки її не полишає переконання, що діла їх підприємств по всій Україні йдуть кепсько. Серед причин, які називає Наталія Петрівна, найголовніша: «Більшість великих споживачів газу перейшли на використання мазуту. Так їм вигідніше, бо — дешевше».
— От у Івано-Франківському ВАТ упала зарплатня, — зазначає Наталія Редько. – Наші працівники отримують в середньому 1538 гривень, а тамтешні – 1171 гривню. Планують переходити на триденний робочий тиждень. А у «Донецькоблгазі» навіть дводенний робочий тиждень. Чула такі розмови, що облгази знову будуть державними.
Робітники підприємства ще 14 липня направили у прокуратуру області лист — вимагали звільнити керівника підприємства і виплатити борги із зарплатні. Відповідь, за словами Наталії Петрівни, профспілка ще не отримала. Отож, з якої причини звільнено пана Русина – достеменно невідомо.
Ще тиждень тому Михайло, який працює на ВАТ „Вінницягаз” дефектоскопістом (перевіряє на придатність нові газопроводи) скаржився, що йому доводиться економити не тільки на їжі, а й не оплачувати комунальні послуги. Виникали конфлікти і з дружиною – на роботу ж ходить щодня, а грошей – немає.
— А найгірше тим було, хто тут працює сім’ями, — ділиться Михайло. – Доходило до того, що люди робили собі травми, аби піти на лікарняний, бо немає за що добиратися на роботу. Кожен же набрав боргів, набрав кредитів, хто як міг, так і виживав.
Економили і на власних дітях, зізнається Михайло. Відправляли хто куди міг – до дідусів та бабусь у села, де свіжа городина замінює нестачу коштів. Його колега Олександр Григорович, який вже 19 років працює на ВАТ „Вінницягаз” водієм, теж був у шоковому стані.
— Живемо на пенсію дружини, — каже Олександр Григорович. – А вона — „аж” 460 гривень. Ну, як жити? Хочеться онукам допомогти, а немає як! Син теж тут працює...
Проблема не тільки у зарплатні. Робітники не мають навіть спецодягу. А про пальне для авто годі й говорити. Навіть деталі для ремонту автомобілів – і ті не закуповують.
Зупиняються автомобілі потрошки. А це ті самі „аварійки”, які повинні виїжджати на виклики, ремонтувати, підтримувати ці газопроводи. Це ж не водопровід, що кілочка забив і чекай, поки приїде аварійна.
Заступник голови правління ВАТ „Вінницягаз” Андрій Кошевой каже: заборгованість виникла, бо не розраховується населення, а також – економічна криза надзвичайно вдарила по підприємству.
— У другому кварталі сталося катастрофічне скорочення обсягів транспортування газу — більш ніж на 25%, — пояснює Андрій Кошевой. – А це – наша основна дохідна частина. У плани закладалося падіння в зв’язку з кризою десь на 10%. Але за фактом, ми недооцінили результати кризи. Недоотримали 12 млн. грн. Крім того, торік у цей період від населення мали 100% розрахунків. Станом на 17 липня нам населення боргує більше 11 мільйонів.
Утім, чорна смуга вже, здається, закінчується. Людям почали видавати гроші. До шостого серпня обіцяють розрахуватися із боргами повністю.