«Зурочена» земля на Юності

Історія „солоденьких” соток на Юності, які вже двічі пробували продати з аукціону минулого року – загадкова. Адже півтори сотки, які виходять прямо на пр.Юності, надзвичайно вдале місце для розвитку бізнесу. Принаймні так думають усі, хто бажав викупити цю землю на аукціоні. Тут і комунікації, і район пожвавлений – ніби-то все вдало. Міська влада розраховувала на великий прибуток від цієї землі. Першого разу на аукціоні земельна ділянка зі стартової ціни у 25 тисяч „доросла” до півмільйона гривень. Через два тижні інвестор передумав витрачати гроші на цю землю.
Весною, коли ділянку виставили вдруге, фірми, бажаючі придбати земельку, доторгувалися до трьох мільйонів гривень – шаленої суми. Утім, просто в аукціонному залі підприємець через три хвилини після перемоги передумав. Змови між учасниками аукціону стовідсотково не було, усі підприємці представляли різні фірми, не пов’язані між собою.
— Ми вже двічі обпіклися, — каже начальник управління комунального майна Ігор Шутак. – На мою думку, ціна у три мільйони за півтори сотки – ненормальна. Це маячня! У результаті, ми залишилися із мізерними штрафними санкціями – у дві тисячі гривень. Їх познімали з кожного учасника останнього аукціону.
Можливо, цю землю зурочили? Може, варто було б запросити священика та покропити ділянку свяченою водою? Поки скептики знизуватимуть плечима, ми звернулися до фахівця із знахарства, вінничанки Оксани.
— Звісно, землю можна замовляти так, щоб вона не продавалася, — пояснює пані Оксана. – У мене, наприклад, була така історія. Я не могла продати хату у центрі Вінниці, бо бабка, яка цю хату залишила у спадок, заповідала: не продавати, а тільки щоб свої жили. Я дуже довго мучилася, щоб продати нерухомість – ніби привабливу, у хорошому місці. Допоки не прийшов кум і не купив в мене будинок. Продався, бо бабці завіт дотримали – віддали своїм. І я у цей дім досі вхожа.
Узагалі, переконана пані Оксана, земля – це живий організм. Приблизно такі ж вірування, зазначає вона, мали і наші предки. Вони прекрасно знали, що землею не можна торгувати, навколо неї чваритися та за неї сперечатися. Навіть більше – не ставили частоколів, лишень садили кущики чи деревця на межі. Бо земля не любить огорож та високих парканів.
— Наші предки ставилися до землі, як до святої, — пояснює пані Оксана. – У принципі, можливо, у Вінниці і є маги, які займаються замовляннями саме в інтересах бізнесу. Утім, своєї роботи вони не афішують. Та й тут важко щось спрогнозувати. Маг – це лише провідник між цим та іншим світом. Як той інший світ вирішить „допомогти” – невідомо.
Тим часом у мерії подібні думки навіть не обговорюють. Усе зроблять простіше: землю не будуть святити чи замовляти. Просто, каже Ігор Шутак, аби відсікти зайвих, через яких і може бути накручена ціна на ділянку, заставу на наступному аукціоні зроблять у розмірі стартової ціни саме на цю земельну ділянку.
— Ми вже готуємо рішення, яке направимо на голосування виконкому міської ради, саме по цій конкретній земельній ділянці зробити розмір застави не 10% від стартової суми, як зазвичай, а повністю 100% стартової ціни, — зазначає Ігор Анатолійович. – Окремо затвердимо умови по цій земельній ділянці. І будемо виставляти її на аукціон у серпні.