Будинок для військових „завис” у судових тяжбах
03.07.2009
„Что нам стоит дом построить!” Оптимізм випарувався разом із Радянським Союзом, і 40-квартирний будинок (який мав бути кооперативним) у Вороновиці добудовували вже за кошт Міністерства оборони. Щоправда, покупець на колишнє кооперативне житло, яке завмерло на стадії „коробки” без вікон і дверей, знайшовся тільки після 10 років простою.
Хто має право на житло: Міноборони чи члени кооперативу — вже кілька років з’ясовують у суді. Як тільки будинок добудували, 15 квартир зайняли місцеві, вселившись в один з трьох під’їздів будинків.
Цей будинок у Вороновиці на замовлення Міноборони добудовувало вінницьке приватне підприємство „Юта-А” після того, як викупило його у членів кооперативу. Адвокат скаржників Юрій Усов говорить, що колишні пайовики отримали лише „відступні”, і мова може йти як про компенсацію, так і про часткове повернення квартир.
— Люди вважають, що з ними розрахувались не в повному обсязі, — пояснює Юрій Усов. – Ми намагаємось добитись судового рішення близько двох років! Нехай винесуть судове рішення. Можливо, суд вирішить, що люди неправі, і все своє вже отримали.
Директор підприємства „Юта-А” Микола Юрчак каже, справа по цьому будинку вже дійшла аж до Верховного суду, і право на будинок залишили за військовими. Але екс-пайовики знову подали позов до суду першої інстанції, цього разу Замостянського. Бажання ж судитися забудовник пояснює просто: колишня розвалюха перетворилася на комфортне житло у привабливому місці, із автономним опаленням та теплими квартирами. Та й серед тих, хто судиться, — не всі члени кооперативу, інформує Микола Юрчак.
— Коли я викупляв цю розвалюху, сьогоднішні скаржники були задоволені! — розповідає Микола Юрчак. – Кожний з них виставив свою суму коштів, яку б хотів отримати за квартири. Я виплатив, і є розписки, що ці гроші вони отримали. Крім того, вони брали сім кредитів на будівництво у тодішньому банку „Україна” — я їх усі сплатив. Хоча тоді ліквідаційна банківська комісія мені пропонувала: давайте 37 тис. грн. і забирайте його! У грудні 2005 року я здаю цей будинок, оформлюю свідоцтво про власність і передаю Міністерству оборони. А через місяць починаються скарги.
Микола Юрчак дістає із папки і показує протокол зборів кооперативу, де вирішено продати будинок і розрахуватися з пайовиками готівкою, розписки про отримання коштів з підписами і печаткою нотаріуса. За ці роки і суди я вже до таких деталей докопався, що краще б про це ніколи не знав, бідкається забудовник.
Квартири у цьому будинку планувались як службові. Крім того, житло там отримали військові, які наїздилися по гарнізонах, але за усі роки служби так і не мали власної домівки. Так, одним зі „щасливчиків” був Володимир, але в його квартирі вже живуть інші. Він – військовий, у будинку в Вороновиці отримав квартиру від Міністерства оборони. З проханням залагодити проблему звертався навіть до тодішнього міністра Юрія Єханурова. Йому відповіли, що іншу квартиру цій сім’ї вже ніхто не виділить.
Цей будинок у Вороновиці на замовлення Міноборони добудовувало вінницьке приватне підприємство „Юта-А” після того, як викупило його у членів кооперативу. Адвокат скаржників Юрій Усов говорить, що колишні пайовики отримали лише „відступні”, і мова може йти як про компенсацію, так і про часткове повернення квартир.
— Люди вважають, що з ними розрахувались не в повному обсязі, — пояснює Юрій Усов. – Ми намагаємось добитись судового рішення близько двох років! Нехай винесуть судове рішення. Можливо, суд вирішить, що люди неправі, і все своє вже отримали.
Директор підприємства „Юта-А” Микола Юрчак каже, справа по цьому будинку вже дійшла аж до Верховного суду, і право на будинок залишили за військовими. Але екс-пайовики знову подали позов до суду першої інстанції, цього разу Замостянського. Бажання ж судитися забудовник пояснює просто: колишня розвалюха перетворилася на комфортне житло у привабливому місці, із автономним опаленням та теплими квартирами. Та й серед тих, хто судиться, — не всі члени кооперативу, інформує Микола Юрчак.
— Коли я викупляв цю розвалюху, сьогоднішні скаржники були задоволені! — розповідає Микола Юрчак. – Кожний з них виставив свою суму коштів, яку б хотів отримати за квартири. Я виплатив, і є розписки, що ці гроші вони отримали. Крім того, вони брали сім кредитів на будівництво у тодішньому банку „Україна” — я їх усі сплатив. Хоча тоді ліквідаційна банківська комісія мені пропонувала: давайте 37 тис. грн. і забирайте його! У грудні 2005 року я здаю цей будинок, оформлюю свідоцтво про власність і передаю Міністерству оборони. А через місяць починаються скарги.
Микола Юрчак дістає із папки і показує протокол зборів кооперативу, де вирішено продати будинок і розрахуватися з пайовиками готівкою, розписки про отримання коштів з підписами і печаткою нотаріуса. За ці роки і суди я вже до таких деталей докопався, що краще б про це ніколи не знав, бідкається забудовник.
Квартири у цьому будинку планувались як службові. Крім того, житло там отримали військові, які наїздилися по гарнізонах, але за усі роки служби так і не мали власної домівки. Так, одним зі „щасливчиків” був Володимир, але в його квартирі вже живуть інші. Він – військовий, у будинку в Вороновиці отримав квартиру від Міністерства оборони. З проханням залагодити проблему звертався навіть до тодішнього міністра Юрія Єханурова. Йому відповіли, що іншу квартиру цій сім’ї вже ніхто не виділить.
Ірина ЖУК
На цю ж тему:
- Надзюрив? - Плати- Барсиків та Мухтарів вінничани закопують у лісопосадках- Життя біля квартири-«смердючки»- Диспетчер-раз, диспетчер-два…- Усиновителі роками чекають малюків
- Надзюрив? - Плати- Барсиків та Мухтарів вінничани закопують у лісопосадках- Життя біля квартири-«смердючки»- Диспетчер-раз, диспетчер-два…- Усиновителі роками чекають малюків
Коментарі відвідувачів
|



Сегодня вы и ваш внутренний мир можете стать для кого-то неразрешимой загадкой. Поможете ли вы этому человеку разобраться или воспользуетесь ситуацией в собственных целях - целиком зависит от вашего вкуса.
