Шашлики — на свято, поїздки — за свій кошт

Валерій Коровій,
перший заступник голови облдержадміністрації:
— Якщо заробітну плату зменшили на 20%, а ціни виросли, то, звичайно, мусиш економити. Я купив регулятор тепла – для економії газу. До речі, регулятор окупився за два місяці. Лампочки поміняв на енергозберігаючі. Намагаюся не купувати того, що не варте тієї ціни, яку за цей товар правлять. От помідори купую зараз не кілограмами, а штуками — скільки потрібно. Не купую зайвих речей, особливо з імпортною складовою. У ресторани не ходжу, беручи до уваги невідповідність між ціною, якістю і сервісом.
На роботі у нас теж економія: на відрядження на квартал виділяється близько 700 гривень, це для 130 працюючих. А їздити треба через день. Їжджу, але відряджень не беру.

Григорій Заболотний,
голова обласної Ради:
— У мене дружина займається економічними питаннями, вона сімейний бюджет формує, це її проблеми. А моє діло – заробити зарплату. Знаю, що моя жінка дуже жорстко тримає на контролі всі платежі — і наші, і дітей: по квартплаті, комунальних послугах. Перше число місяця – це як закон, вона цим займається. І продукти закуповує на тиждень вона, і одяг я теж сам не вибираю. Я думаю, що кращого фінансиста у сім’ї, як дружина – не може бути. Моя мама теж у сім’ї вирішувала, куди потратити гроші, а батько їх заробляв. Мама нам ділила – кому в першу чергу купити одяг, кому скільки дати на навчання, які книги купити. Пам’ятаю, кожен рік велосипедом їздив із мамою в сусіднє містечко Гайворон, закупляли книжки, зошити для своїх менших братів і сестер. Зараз подібними справами займається моя дружина. Економлять зараз усі, можливо, по-різному. Якщо раніше ми мали можливість піти сім’єю на шашлики, то зараз це робимо значно рідше – якщо у когось із родини день народження. Мої дівчата вже думають – піти зайвий раз, як це робили раніше, в перукарню, чи не піти, купити обновку собі чи не купити, чи дітям щось придбати.
Як посадовець, я теж економлю, як і мої колеги. У обласній Раді вирішили – не заповнювати жодні вакансії. Зараз є така команда: хто відпрацював і має пенсійний вік, відправляти з почестями на пенсію, і поки що до кінця року не приймати на посади людей, хоча кадровий резерв ми формуємо. Друге — до мінімуму обмежено придбання матеріально-технічних засобів. Раніше всім працівникам платили «командировочні», а зараз ми вирішили рядовим трохи платити, а керівники їздять за власні кошти. Я із заступниками не оформляємо відряджень навіть до Києва, за власний кошт їздимо, інакше доведеться в кінці року або зо два місяці не одержувати зарплату, або економити на тому, без чого неможливо обійтись нині. Не робимо ремонтів, не купуємо комп’ютерів. Фактично, фінансуємо захищені статті – зарплати і лікарняні. Отаке.

Світлана Шульц,
голова Бершадської райдержадміністрації:
— У всьому починаєш економити – на одягу, на менш необхідних речах, на відпочинку. Уже не планую дальніх поїздок – мабуть, в Одесу на тиждень поїдемо з сім’єю, от і все.
А от із економією бюджетних коштів виходять парадоксальні ситуації – через нові постанови уряду. Наприклад, є нова постанова Кабінету Міністрів щодо проведення капремонтів і реконструкції. У Бершаді є школа №2, на даху котрої потрібно замінити 10 листків шиферу. Щоб це зробити, треба витратити десь 4-5 тисяч гривень. Але, за постановою, спочатку треба замовити проектно-кошторисну документацію, яка коштує 21 тисячу гривень. А в районі — 34 школи, і в кожній треба щось відремонтувати. Можна уявити таку «економію». Можу ще приклад навести. У селі Бирлівка прорвав шкільний водогін. Щоб відремонтувати прорив, потрібно 10 тис. грн., а проект коштує 30 тисяч. І хочеться виконати всі нагальні роботи, і постанова не «пускає» — навіщо ж платити вдвічі більше? А як ввести в дію пологовий будинок, який вкрай необхідний?
Сидимо, міркуємо, скликаємо комісії, їдемо на Вінницю, просимо – доведіть до відома прем’єра наслідки цієї постанови, хай внесе зміни… Товчемо воду в ступі.
А взяти оздоровлення дітей: ціна путівки в найближчі від нас оздоровчі табори зросла у 2-3 рази. Торік вона коштувала 880 грн., ми виділяли 100 тисяч і оздоровлювали 150 дітей. Нині така ж путівка коштує 1700 грн., ми виділяємо ті ж 100 тисяч з місцевого бюджету, а оздоровлюємо тільки 50 школярів. Ще й вказівки йдуть – мовляв, не «показуйте» у звітності меншу кількість дітей, хай «залишається» на рівні минулого року. Кого дуримо? Чи це економія, чи глузду здорового нема – де, як і на чому можна зекономити?

Анатолій Ворона,
заступник міського голови:
— Ми з дружиною ніколи не шикували, тому і зараз на їжу не дуже тратимось продереш зранку очі, зробиш зарядку, обіллєшся холодною водою, щось перехопиш – і на роботу. А увечері приходиш, як вижатий лимон, просто якийсь напівфабрикат, плюхнешся на диван, і їсти не хочеться. Ми ж сільські діти – червону ікру щодня не їмо, а їмо вареники з картоплею, з лівером, печінкою – з «Фуршета». Але коли почули про кризу, то з переляку, здуру машину купили – «Мітсубісі Лансер», щоб гроші в гаражі стояли. Бо ж згадав оті купоно-карбованці, коли ми за місяць злиднями стали. А машина хай буде.
Щодо економії на роботі, то я відповідаю за такі управління, де економити не варто – сім’ї, молоді, спорту. Бо почнеш економити на спорті, то потім не зекономиш на тюрмах та лікарнях. Втім, економимо на масових заходах – наприклад, минулого року на заходи у День молоді витратили 20 тисяч гривень, а зараз плануємо відзначити свято за 6 тисяч. Спорт ще не «різали», дали нам 8 мільйонів, то ми їх потихеньку тратимо. До речі, спортсмени радують успіхами, і Вінниця вважається одним із найспортивніших міст у державі.