Хлібину без хімії я впізнаю за... „підошвою”

Два вінницьких хлібозаводи об’єднують в один. Керівництво каже, що таке велике виробництво – нерентабельне. Водночас, який тільки хліб у місцевих магазинах не продають: і гайсинський, і хмельницький, і київський. Крім того, по місту ж раз-у-раз з’являються приватні кіоски з пиріжечками, булочками, тістечками. Чому ж тоді виробництво збиткове, якщо в інших торгівля йде?
— Ми працюємо відкрито, а от конкуренти не гребують тіньовими схемами. Не завжди дають накладні і таке інше, — пояснює директор підприємства „Вінницяхліб” Микола Лупяк. – Крім того, на наш хліб є торговельні надбавки і ціна під контролем. Часто продавець бере трохи нашого хліба, а під нашу ціну продає і чужий товар. Тому й наші об’єми виробництва впали.
За офіційною статистикою, в рік один житель Вінницької області з’їдає близько 50 кг хліба, тобто 137 грамів на день. Норма ж – 120 кг, тобто 330 грамів на день. Ось ці 70 кілограмів різниці і сидять у тіні, вважає Микола Володимирович.
На двох вінницьких хлібозаводах виробляють більше 60 видів хлібобулочних виробів, зокрема і такі, які наразі є доволі популярними у вінничан: тостерний хліб (три види), маковий (два види), бородінський, є і хліб з родзинками, і з зернятами... За асортиментом, каже Микола Лупяк, у нас більше продукції, ніж у конкурентів, але в магазинах чомусь беруть чужий товар.
Колись продукт №1 випікали за єдиним стандартом – ГОСТом, зараз це ДСТУ. Сьогодні у приватних невеликих пекарнях хліб здебільшого випікають відповідно до технічних умов (ТУ). Вони ж бо – дозволяють певні „вільності” у виробництві і технології, але нових покупців приваблюють смаком, пухкістю і навіть тим, що хліб може довше не черствіти.
Відрізнити хліб заводський (випечений за ДСТУ) від хліба, зробленого у приватних пекарнях, можна за „підошвою”. У заводського хліба – внизу проглядається решітка, а у приватного – випуклі крапочки.
Змінити технологію і випікати більш „сучасний” хліб – то не питання, говорить директор „Вінницяхліба”.
— Але ж не хочеться, ми ж свою марку втратимо, — пояснює Микола Лупяк. – Ми ж випікаємо хліб без усі-ляких розрихлювачів і поліпшувачів.
Наразі майже 30 працівників із хлібозаводу, що на Революційній, вже перевели у цехи на Артема. Повністю закінчити об’єднання планується протягом року. Одним махом закрити цехи і перевести усіх працівників неможливо. Не хочу втратити виробництво і асортимент, — підкреслює Микола Володимирович, — це ж хліб.