Пустіть «поцюняти», люди добрі

Одна моя знайома ходить у туалет за годинником. Рівно об 11.00 їй підпирає аж під очі, так треба завітати у санвузол. Добре, якщо у цей час вона перебуває на роботі, вдома або у кафе... До речі, у „точці” продається пиво, поряд має бути туалет – тільки за такої умови наразі у Вінниці погоджують відкриття нових кафе. Отож, тут клієнт захищений і облагороджений цивілізацією. Ну, самі знаєте, „сушарочка” для ручок, духмяне мильце з автоматичного подавача, гаряча та холодна водичка, ароматизовані серветки.
А от що робити, коли припекло якраз на вулиці чи на околиці міста? Дзюрити у штанці? Хіба що. От моя знайома із надзвичайно сумним виразом обличчя та болем у очах шукає першу ліпшу АЗС, СТО чи магазинчик та благає „аборигенів” пустити „поцюняти”, бо край! Зазвичай, люди добрі – допомагають. Отже, що робити вінничанам, коли несила терпіти?
Один з варіантів: шукати перший ліпший великий супермаркет із платним туалетом. Там вони завжди є: 50 копійок — і городянин відчуває значне полегшення. У іншому випадку – можна забігти на АЗС, СТО, невеличкий магазин – та проситися. Якщо поряд є фаст-фуд, можна заскочити і туди. Адже, як прийнято казати у світі, це ціла мережа безкоштовних туалетів. Щоправда, інколи доводиться замовляти у них щось дешевеньке з їжі чи питва, аби таки потрапити в омріяну кімнатку.
Ще один варіант – іти у громадські вбиральні. Їх у Вінниці не так вже й багато. Три – у Центральному парку культури і відпочинку. Одну, біля центрального входу, ремонтували, але велика кількість відвідувачів та безкоштовність послуги призвели до свого незмінного результату. „Амбре” туалету незабутнє... За літнім театром туалет закритий. І є ще один – неподалік планетарію, такий аж надто схожий на декорацію до фільму жахів. На 600-річчя, поряд із базарчиком, можна потрапити у орендовану громадську вбиральню. А от такі ж місця на Космонавтів (між Порика та Келецькою), неподалік кінотеатру „Росія”, у паркові Дружби народів – наразі не працюють. Поки що не працює і туалет у сквері Козицького. Половину цієї вбиральні відремонтували на славу. Облаштували кахлем, встановили новеньку сантехніку, розвішали картини на стінах. Питання щодо „платності” цього туалету ще вирішується, адже робити його безплатним – якось і „невдобно”. Та й картини повиносять, сантехніку поб’ють. Може, плата посприяє появі культури? Другу половину мають відремонтувати цього року. Тоді й відкриють найцентральніший санвузол у самісінькому серці міста. Поки що ж – доводиться шукати альтернативу.
До речі, альтернатива може бути і неприємною для місцевих жителів. Адже „поцюняти” можуть і просто у темному закутку двору чи у під’їзді. А це, погодьтеся, дуже неприємно. Чи вийде інша історія... Якось на Соборній влітку, о п’ятій вечора, не надто твереза дівчина просто на тротуарі трамвайної зупинки „Укртелеком” спустила трусики і, справляючи нужду, перепитувала у свого тверезішого коханого: „Що, соромно?” Хлопець стовідсотково дуже соромився, але зарадити ситуації вже було неможливо. От до чого людей доводить потреба...
Наступного року такі ситуації можуть і не виникнути. Адже у мерії вирішили встановити по місту мобільні туалети, такі ж, як у Одесі. Закинув 50 копійок у шпаринку, дверцята відкрилися – і буде тобі щастя.