Що таке двоставковий тариф?
Історія впровадження двоставкових тарифів на тепло в Україні триває вже 9 років. Ще у 2000 році Міністерство державного будівництва видало наказ про Правила розрахунків двоставкових тарифів на послуги з централізованого теплопостачання. А у жовтні 2007 р. Кабінет Міністрів України зобов'язав усі теплопостачальні підприємства застосовувати у роботі двоставкові тарифи.
Сьогодні двоставковий тариф впроваджено у 13 містах України. Двоставковий тариф дозволяє зменшити фінансове навантаження на споживачів в опалювальний період та забезпечити зменшення збитків підприємства в умовах значних коливань попиту на послуги теплопостачання упродовж року, шляхом наближення доходів від реалізації теплової енергії та послуг централізованого теплопостачання до витрат підприємства, створити засади для підвищення якості безперебійного теплопостачання споживачів.
Так, на виконання рішення колегії Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 22.02.2008р. та розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.04.2007р. №229-р. виконком Вінницької міської ради 27.11.2008р. затвердив рішення за №2852, згідно з яким 01.01.2009р. на підприємстві КПВМР "Вінницяміськтеплоенерго" введено в дію порядок розрахунків за централізоване опалення за двоставковим тарифом.
У м. Вінниця собівартість тарифу для населення не переглядалась з 1 грудня 2008р. до теперішнього часу, а тільки на її основі введено двоставковий тариф. Двоставковий тариф обраховано виходячи із тієї ж собівартості тарифу, яка була погоджена Державною інспекцією по цінах у Вінницькій області, Головним управлінням ЖКГЕТтаЗ облдержадміністрації та визначена відповідно до "Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду", затверджений наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 08.09.2000 р. №191, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 02.11.2000р. №776/4997, Постанови Кабінету Міністрів України №955 від 10.07.2006р. та складається з постійних витрат підприємства (так звана абонплата) та змінних витрат.
Двоставковий тариф на теплопостачання — це не забаганка міської влади, а вимога Кабінету Міністрів України. Ці тарифи передбачають, що жителі міста платитимуть за тепло впродовж усього року, але за різними ставками. У літній період плата нараховуватиметься лише за постійні витрати підприємства (заробітна плата, утримання і ремонт мереж та інше), а під час опалювального сезону до цього додадуть плату, необхідну для придбання газу, електроенергії, вироблення і транспортування тепла.
В Івано-Франківську двоставкові тарифи діють з 2000 року, у Житомирі — з 2003, у Тернополі — з 2005, у Білій Церкві, Переяславі-Хмельницькому, Хмельницькому та Львові — з 2006 років.
Двоставковий тариф на тепло складається з двох частин: "умовно-постійні" (абонентська плата) та "умовно-змінні витрати" (плата за фактично спожиту теплову енергію). Термін "абонплата" вживають для полегшення взаєморозуміння з мешканцями. У Правилах розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію використовують наступні терміни: "умовно-постійні" та "умовно-змінні витрати".
Абонплата. Відтепер мешканці сплачують абонплату, незалежно від того чи отримують вони опалення чи ні. Вона складає 1,48 грн з м2 загальної опалювальної площі житла. Абонплата не є платою наперед. Це не авансовий платіж, як дехто вважає, а витрати підприємства. Тому і сплачувати їх потрібно протягом 12 місяців. Кошти, отримані у вигляді абонентської плати від населення, спрямовуються на потреби підприємства. Зокрема, на придбання матеріалів (труб, засувок, компенсаторів), сплату різноманітних податків і зборів, виплату заробітної плати і відрахувань по заробітній платі.
Коли на житлові будинки не подається теплоносій для опалення, це не означає, що підприємство не працює. Адже щодня наших працівників можна побачити на ліквідації поривів, виявлених після гідравлічних випробувань, розрахункові центри ведуть прийом населення з питань розрахунків та прийом платежів за спожиті послуги, бухгалтерія обробляє плату від населення, сплачує податки та нараховує заробітну плату, диспетчерська служба стежить за роботою підприємства тощо.
"Умовно-змінні витрати" (плата за фактично спожиту теплову енергію). Протягом опалювального сезону мешканці сплачують по 3, 57грн за м2 опалювальної площі (при безприладному споживанні тепла). Для споживачів із приладним обліком плата за фактично спожиту теплову енергії визначається згідно з показниками лічильника виходячи із вартості 1 Гкал,яка становить 140,54 грн. До цієї суми додається абонплата. Таким чином, повна вартість послуги з опалення в місяць протягом опалювального сезону: 3,57 + 1,48 = 5,05 грн. за м2.
{(Фактична вартість 1м2) + 1,48}грн.
Найбільше навантаження в роботі підприємства припадає саме на зимовий період, коли виробляється і транспортується тепло.
Схема нарахувань тарифу наступна:
— травень, червень, липень, серпень, вересень — нараховується лише абонентна плата;
— жовтень (з початку опалювального сезону), листопад, грудень, січень, лютий, березень, квітень (до закінчення опалювального сезону) — абонентна плата і плата за фактично спожиту теплову енергію.
Тариф не змінювався, зазнала змін лише сама система нарахувань.