На грядках вінницької влади «агрономлять» дружини

Андрій Рева, заступник міського голови:
— Було в селі у тестя 60 соток, я 15 років чесно на «панщині» відпрацював з 1990 по 2005-й рік, аж спину собі зірвав. Потім діда забрали сюди, а садибу продали. У мене є дача 6 соток, але я там не працюю, там мама трудиться, а я її туди відвожу в суботу і неділю, коли потрібно – не на службовому транспорті, а на таксі. Там садок – є кущі смородини і споричок – батько ще покійний посадив, яблуні, груші, хороші черешні. Вона пенсіонерка, у неї 49 років стажу роботи у 27-й школі. Тепер займається собою, внучкою, дачею. Такої великої роботи «лопатної» на дачі немає, то каже, що їй, як людині поважного віку, вже легше. А от у нас на балконі є рослини – цибуля, яку дружина моя навесні посадила, то ми періодично її обрізаємо та вживаємо. Десять чи п’ятнадцять цих цибулин росте. Овочі купуємо на базарі і в магазині «Грош» — коли йду з роботи, мені туди найближче зайти.

Анатолій Ворона, заступник міського голови:
— У нас приватний будинок, тому є город. Усього 10 соток, половину займають будівлі – дім, сарай з банею. А половину – теплиця та грядочки. У теплиці я вирощую помідори. У відкритому грунті – огірки, моркву, буряки, картоплю різних сортів. Дерева у нас різні – вишні, черешні, є агрус, порічки. Я поливаю, але проблем з поливом немає – провів труби. Люблю поратися на городі, там відпочиваю. Взагалі, передплачуємо спеціальну літературу, то все вирощуємо, «як книжка пише». Часу це займає багато, але вся городина – своя.

Микола Гунько, заступник міського голови:
— У мене є дача, маю 6 соток землі, вирощую там полуницю – єдине, що там є. Ну, і дерева різні – груші, сливи, черешні, яблуні, ще – агрус, малина. Є у мене пасіка – 24 вулики. Зараз вони у селі, але час від часу я їх перевожу – то до квітучих акацій, лип, то до гречки чи іншого цвіту. Бджільництво — моє найбільше захоплення.

Василь Мамчур, генеральний директор об’єднання «Поділляспирт»:
— Я вважаю, що поки є батьки живі у селі, то займатися грядками на своїй дачі і не їздити і не допомагати їм, то це було б аморально. Бо для них найбільша біда – це необроблена земля, городи, а вони вже старенькі. У них землі в межах гектара, але тримають корову, господарство. Пенсіонери хотять бути потрібними в цьому світі і допомагати дітям. Звичайно, всією сім’єю їздимо в село, допомагаємо там, роботи дуже багато, тому тут – у межах Вінниці чи під Вінницею — ніяких грядок немає. Я кажу батькам, що посадіть картоплі, скільки можете, але ж ні — треба і свині кормити, живність і так далі. Картопля трудомістка, затратна, збиткова, але в селі тих збитків ніхто не рахує, робота у них — на першому плані, незалежно від погоди, від дня і ночі. Тому є над чим працювати. З іншого боку, після асфальтного життя приємно на землі попрацювати, особливо там, де народився, коли співають пташки, де чисте свіже повітря. Звичайно, це не дуже надовго – коли спина починає боліти, починаєш думати, як втекти назад.

Олександр Домбровський, голова облдержадміністрації:
— Звичайно, є город у Калинівці, біля батьківського дому. Вирощуємо огірки, помідори, картоплю – все, що у людей, те і у нас є, аякже. Дружина моя більше займається всім цим.
Григорій Заболотний, голова обласної Ради:
— Знаєте, як я буду займатися городиною, то вона не виросте, бо я не маю часу. Йду на роботу ранком, а вночі повертаюся. У мене цим займається дружина, у нас цих 6-7 сотих, але там що хочеш є. Вона насадила більше квітів, але є картопля декількох сортів – до десятка, вона просто вивчає, які кращі. Вона любить це, цим живе. Є шматочок садочка, дерев з тридцять. Те, що всі люди садять, те і в нас є, нічим наш город не відрізняється від сусідів. Можливо, лише тим, що жінка там день і ніч «паше», у неї все там акуратно, чистесенько. Вона агроном за професією. А я лише весною хіба що обрізаю дерева. Дуже люблю травичку там постригти, дерево обрізати, а сапати я не люблю. Мене жінка навіть не допускає, бо каже, що якщо я там пройду, то як Т-150 (великий трактор. – Авт.) – витолочу більше, ніж принесу користі. Вона з дівчатами це робить – з невісткою, з дочкою.

Валерій Коровій, перший заступник голови облдержадміністрації:
— Я живу у Стрижавці, десять років жив у приймах, а тесть працював у колгоспі. Цілком зрозуміло, що у тестя є великий город, десь до 30 соток, ще є один город 10 соток. На одному вирощуємо картоплю, на іншому – помідори, огірки, перець, полуниці. «Головний агроном» – тесть. Потім – дружина. Я не той, хто організовує, а той, хто допомагає. Копаю, поливаю. Кукурудзу ще маємо – свині тримає тесть. Так що чисті екологічні продукти їмо, що, по мені не видно? Полуниця вже достигла.

… Як бачимо, робота на землі – у крові наших керівників, бо і область аграрна, і традиції народу не викорінюються. Та і багато хто розуміє, що вирощене власноруч – і смачніше, і безпечніше, і поживніше від купленого.