Тіло Пирогова у Москву не полетить

Уже 128 років спочиває у своїй усипальниці забальзамоване тіло всесвітньо відомого вченого, хірурга, педагога Миколи Пирогова, котрий останні 20 років свого життя провів під Вінницею, в селі Вишня. Нині це мікрорайон Вінниці Пирогово. Музей-садибу Миколи Пирогова щороку відвідує більше 100 тисяч людей зі всього світу, а існує музей з 1947 року – тобто 62 роки. І понині загадкою залишився рецепт збереження його тіла від розпаду, який Микола Пирогов розробив сам, знаючи, що незабаром помре.
Жити у Вінниці і не побувати хоча б раз у музеї Пирогова – це нонсенс. Адже заради того, щоб пройти кілька десятків східців униз, у прохолодне напівтемне приміщення, де поміщене тіло незвичайної людини, до нашого міста приїжджають президенти, іноземні посли, вчені, артисти, космонавти, а у хірургів є повір’я, за яким біля усипальниці потрібно проказати молитву – тоді на руки зійде часточка геніальної вправності Миколи Івановича Пирогова…
Вінницький період у житті Миколи Пирогова розпочався тоді, коли 50-літній хірург у розквіті сил усамітнився у маєтку «Вишня», організував безкоштовну лікарню для вінничан, аптеку, ліки для якої виготовляв власноруч. Саме у Вишні він написав «Питання життя. Щоденник старого лікаря». І саме тут опинився віч-на-віч із невиліковною хворобою. У 70 років Пирогов став зовсім стариком: очі закрила катаракта, зубів майже не було, а на піднебінні з’явилася виразка. Він сказав при дружині: «Це нібито рак». У Москві його оглядали світила медицини – Скліфосовський, потім Валь, Грубе, Богдановський, які запропонували операцію. Дружина Олександра Антонівна повезла Пирогова у Відень на консультацію до знаменитого Більрота, який визначив, що операція не потрібна, бо виразка доброякісна.
Повернувшись у Вишню, Пирогов записав: «Ні Скліфосовський, Валь і Грубе, ні Більрот не розпізнали в мене ракову виразку оболонки рота». Пирогов помер, по суті, від голодної смерті — не міг ковтати, йому давали маленькі дози шампанського і зцідженого грудного молока. Через 26 днів після свого діагнозу він помер. Але за ці дні встиг створити рецепт збереження свого тіла.
Усипальниця Пирогова розміщена в підвальній частині церкви-некрополя, збудованої більше ста років тому (дружина Пирогова купила у сільської громади цей шматок землі за 200 рублів сріблом). Тіло Пирогова лежить і досі у труні, котру його дружина замовила у Відні, а труна в герметичному саркофазі із скла, зробленому на одному з військових заводів у Москві. Усі ці 128 років він лежить у мундирі таємного радника міністерства народної освіти Російської імперії. Це звання прирівнюється до звання генерала.
Кілька років тому один московський професор подарував музею новенький мундир для Пирогова – точну копію старого. Ми поцікавилися, чи не перевдягли мундири, але директор музею-садиби Миколи Пирогова Галина Собчук відповіла, що ні, новий мундир висить у сховищі музею, а на Пирогові мундир, який він одягав за життя.
 Відомо, що тіло Пирогова кілька разів ребальзамували московські спеціалісти.
— У 1978 році тіло Пирогова «відлетіло» у Москву на ребальзамацію, — розповіла Галина Собчук. — Тоді, у радянські часи, це було не так складно: ми звернулися до авіаторів, і для транспортування нам виділили спецлітак. Супроводжував тіло професор з Києва Іван Михайлович Кульчицький. У Москві Пирогов тоді перебував довго – більше півроку. Наступні ребальзамації тіла проводили спеціалісти з Москви – вони приїжджали для цього у 1994, 2000 роках, остання ребальзамація відбулась у 2005 році.
— Чи не планується знову запросити московських фахівців до Пирогова?
— У цьому немає необхідності. Його тіло за графіком оглядають спеціалісти Вінницького медичного університету, також свої спостереження ведуть працівники музею. Дотримуємось і температурного режиму: температура в приміщенні, де лежить Пирогов, не повинна бути мінусовою, але і не вище плюс 18 градусів. Освітлення різне: є свічки, є електричні лампочки.
 Отож московські спеціалісти Всеросійського інституту лікарських і ароматичних рослин (ВІЛАР) займаються тілом Леніна, щорічно здійснюючи профілактику, щоб забезпечити його збереження. Кажуть, що утримання тіла Леніна обходиться у півтора мільйона доларів на рік. Пирогову в цьому плані до Леніна дуже далеко. Зате тіло Пирогова зберігається і без частих профілактик – можливо, через унікальний рецепт а, можливо, тому, що його бальзамування було дозволене церквою?