«Забили гол, забили два — у нас є кубок УЄФА!»

Аж до самого ранку 21-го травня не замовкала Вінниця! «Шахтар» — чемпіон!!!» — вигукували під акомпонемент автомобільних клаксонів близько двох сотень щасливих уболівальників. Вони маршем пройшлись центральними вулицями міста одразу після того, як пролунав фінальний свисток від іспанського арбітра Луїса Медіни Канталехо, який засвідчив історичну для нашої країни подію — перемогу «Шахтаря» у фіналі Кубка УЄФА над німецьким «Вердером» 2:1.
Футболом і лише футболом жила Вінниця і уся Україна того вечора. Навіть домогосподарки пожертвували черговим серіалом, віддавши перевагу фінальному матчу Кубка УЄФА. Ущерть заповнені були й усі вінницькі кафешки, де стояв хоч якийсь телевізор. На великому екрані дивились футбол у кінотеатрі «Родина», де уболівальники шуміли не тихіше як у Стамбулі, коли Жадсон забивав другий гол у ворота «Вердера».
Коли ж молодчинка хорват Даріо Срна (справжній капітан!) підняв над головою заповітний кубок, емоції було неможливо стримувати: Дочекались! Шахтар — довічний володар Кубка! Це — перемога усієї України!!!
Між іншим, єврокубка українці чекали аж 23 роки — з моменту, коли «Динамо» у 1986 востаннє виграло Кубок кубків. За часів незалежності Україна, взагалі, жодного разу не була на вершині. І ось, у 2009-му це вдалось донеччанам, які, вигравши останній кубок УЄФА (з наступного сезону турнір змінює формат і назву), довели, що є одними з найсильніших у Європі.