Самопальний триколісний „Монстр” оцінюють у $25 тисяч

Стільки байкерів Вінниця ще не бачила! На День Європи 16 травня до нас з’їхались близько двохсот цінителів двоколісних металевих коней з усієї України.
Офіційна програма була виконана: байкерська виставка для вінничан на площі імені Стуса, проїзд вулицями міста, відвідини музею Пирогова та ставки Гітлера. В історії Вінниці байкерський зліт, організований місцевою мотоспільнотою «AL.RIDER’S BAND» у Вінниці, відкрив свою першу сторінку.
 А тепер про неофіційне. Кореспонденти «Міста» побували безпосередньо на байкерській вечірці у таборі відпочинку неподалік Стрижавки.
Перше, що кидається у вічі – це, безумовно, технікаів. Вона вражає. Багато мотоциклів є унікальними, зібраними власноруч. Від витончених спортивних до зовсім екстравагантних, як, приміром, мотоцикл, марку якого так і не вдалось дізнатися (кажуть, перероблений „Дніпро”) – спереду — череп корови, корпус – аля іржавий, обвішаний такими ж іржавими ланцюгами. Одне слово — прибулець із пекла!
Надзвичайну цікавість викликав байк В’ячеслава Шуля з Новограда-Волинського. Хоча, мотоциклом його вже й важко назвати, швидше — напівавтомобіль якийсь: триколісний (одне колесо спереду, два позаду), з двома величезними кріслами!
«Трайк» (так назвав його В`ячеслав) — авторська робота. Робив його сам впродовж двох років. Щоб сконструювати свій мотоцикл, байкер використав запчастини одразу з трьох автомобілів — «Ауді», «БМВ», «Форд», а також мотоцикл «Урал». Дволітровий двигун дістався якраз від «Форда». Коли, врешті, диво техніки було завершеним, підрахував, що обійшлося воно йому у 13 тисяч доларів. Потім ще довго ставив на облік у ДАІ — довелось чекати цілих шість (!) років.
— Їхати у кріслі «Трайка» дуже зручно. А завдяки сильному двигуну швидкість можна розвинути чималу, — тішиться своїм дітищем В`ячеслав Шуль. — Кілька разів на спідометрі до 200 кілометрів на годину дотягував. Але так краще не їздити, бо доріг підходящих немає. А так, 150 км.год. — легко! До Вінниці усього за півтори години доїхав.
Клієнтів із пропозицією купити «Трайк» було вдосталь, розповідає В`ячеслав. Однак, ще досі ніхто не наважився на покупку. Власник диво-мотоцикла каже, що міг би й продати свою роботу. Приблизно за 23-25 тисяч доларів.
До речі, завдяки своєму «Трайку» жіночої уваги Славі не бракує, говорить сам власник байку.
— «Чіпляти» дівчат навіть не треба. Вони самі, — сміється Вячеслав. — Тільки питаєш: «Хочеш покататися?» Ще жодна не відмовилась!
До речі, байкери — це не завжди молоді «безкришні» хлопці. Серед них чимало дівчат і чоловіків, яким уже за 40. Хоча любов до мотоциклів майже у всіх народжувалась з юності.
— Як тільки-но виповнилося 16 років, і я отримав права категорії «А», вже не уявляю себе без мотоцикла. Зараз мені 38 років, — розповідає байкер з Києва. Чоловік назвав себе «Бабуїном», бо «так більше подобається». — Мама дуже була проти. Вона лікарем працювала, тому добре знала, з якими травмами потрапляють хлопці після невдалого катання на мотоциклі. Спочатку їздив потайки від неї, а згодом мамі довелось змиритись із моєю пристрастю. Першим мотоциклом був «Мінськ». З тих пір мотоциклів у мене було вісім, різних марок. Зараз їжджу на «Хонді Магні».
На якийсь час розмову перериває страшенний гуркіт двигунів. «Бабуїн» іронічно посміхається.
— Ось такого мені не потрібно. Дешеві понти і тільки, — оцінює байкер. — Якщо є гроші, краще купити собі хороший мотоцикл і насолоджуватись. Наприклад, зі своєю «Хондою» проблем не маю. Коли ж я хочу поколупатись у двигуні, у мене є старенький «Дніпро». Переважно зимою, коли не сезон для їзди.
До речі, брутальних байкерів, як показують у кіно, майже немає. Зараз вони цілком інтелігентні люди, які працюють на пристойних роботах. Хоча, стверджує «Бабуїн», раніше у США усе було інакше, і «голівудський» образ байкера — суворого і нахабного — зовсім не вигаданий.
— Ще в середині минулого століття, коли рух у США набирав обертів, байкерами ставали люди, що так чи інакше були пов’язані з криміналом, — вважає киянин. — Вони були рецидивістами, або ж потенційними злочинцями. Байкери були поза громадськістю і не мали іншого вибору.
Байкери велике значення надають символіці. Наприклад, прапор конфедератів, який часто можна побачити на одязі. Його українські байкери запозичили в американських. Означає він нонконформізм — неприйняття пануючого ладу.
На одязі байкерів також можна побачити багато значків. Кожен із них — як пам’ять: про друзів, які їх дарували, а також про байкерські з’їзди. Сам же одяг — часто шкіряні куртки та штани ціняться мотоциклістами передусім за практичність. Не протирається, у дорозі захищає від холодного вітру і дощу.
Утім, не зважаючи, що байкерські з’їзди в Україні проводяться щотижня у різних містах одразу, байкерський рух в нашій країні «Бабуїн» вважає слабким.
— Якщо відверто, байкери — це чужа для нас культура, завезена зі Штатів. Ми лише копіюємо їх. Поки що не в усіх це добре виходить. Багато хто називає себе байкером, бо, думає, що для цього достатньо просто мати мотоцикл, і щоб від нього у перехожих вуха закладало. Але життя саме показує, хто є хто. Бувають різні випадки, і коли заглохнеш десь на трасі, тобі можуть допомогти, а буває, що й ти маєш допомагати. Нехай навіть тобі подзвонить серед ночі людина, яку ти взагалі один раз бачив...