усі новини номера

Директор звільнив «зека» з роботи, а він помстився 71-річній охоронниці

15.05.2009

Тепер 21-річний юнак із 10-річним злодійським стажем розповідає про тяжку долю

Повідомлення про те, що 10 травня 71-річну жінку, охоронницю автомийки (у районі вул. 50-річчя Перемоги) просто з робочого місця доправлено в лікарню з пораненою головою, одразу ж поступило й до міліції. Коли потерпіла прийшла до тями, розповіла, що о п’ятій годині ранку до приміщення автомийки постукали, і вона відкрила двері. Юнак у насунутому на обличчя капюшоні одразу вдарив її металевою трубою по голові, а потім забрав гаманець з 190 гривнями та зняв із пальця обручку. „Швидку” викликав хтось із перехожих.
Того ж дня підозрюваного затримали. За словами заступника начальника Староміського РВ міліції Івана Бондаренка, 21-річного раніше судимого вінничанина взяли на Вишеньці, у квартирі його приятеля, з яким разом відбували покарання у колонії. У затриманого знайшли й гаманець жінки, а гроші він встиг витратити – купив кросівки. Юнак не намагався викручуватися, у злочині зізнався.
Віктор (ім’я змінене) за своє життя у місцях позбавлення волі встиг відбути вже 10 років.
— У спецшколі він перебував з 11-ти років, — розповідає Оксана Бахмат, помічник начальника ВМУМ, потрапив туди за крадіжки. – Після того вже у 16 був засуджений за пограбування і крадіжки і відправлений у колонію. Звільнився у листопаді минулого року.
Нині Віктор розповідає правоохоронцям про своє тяжке життя, яке, стверджує, і підштовхнуло його до криміналу. Батько помер, коли він був ще малим, мама працювала одна, а йому, дитині, хотілося жити краще – так, як інші ровесники, от і почав красти. Коли вийшов із спецшколи, то красти не перестав: „На ці гроші гуляли з друзями.” Зізнається, що, загалом, на його рахунку 25 кримінальних епізодів. Так знову потрапив до колонії. А поки був там, мама одружилася, народила братика, але з чоловіком скоро розійшлися. У брата виявили астму, він потребував ліків. Мама, за словами Віктора, приїхала до нього в колонію і попросила, щоб він дозволив продати будинок, який йому у спадок залишила померла бабуся.
Коли Віктор звільнився, то прийшов уже не додому, а в квартиру на Тяжилові, яку мама винаймала за півтори тисячі гривень. Таким чином, мовляв, не зміг навіть прописатися.
Без паспорта і прописки, тільки з довідкою з колонії почав шукати роботу. За оголошеннями в газетав міг тимчасово влаштуватися тільки розповсюджувачем рекламних листівок на вулицях. За день отримував 20 грн.. Грошей катастрофічно не вистачало. Щоправда, деякий час у Києві підробляв на будівництвах. У столицю поїхав до дівчини, з якою познайомився ще шістнадцятирічним. Але й там не склалося, розсварилися. Знову – до Вінниці. Приховавши судимість, за свідоцтвом про народження влаштувався на автомийку. Проте, коли директор дізнався, що Віктор – колишній зек, на роботі й ставлення до нього змінили. У квітні – звільнили. А напередодні чергового злочину, каже Віктор, посварився з мамою. Вона дорікала, що він пливе за течією, а в житті треба вміти боротися. От і пішов до друга по колонії. Почалися пиятики. Мовляв ранком 10 травня і пішов на автомийку, де раніше працював. „Був п’яний і злий”. Там і напав на стареньку охоронницю. Коли ж побачив кров у неї на голові, злякався...
Щоправда, Іван Бондаренко знає й інші деталі з життя Віктора. Приміром з мамою той посварився, коли вона виявила, що син витягнув з її кишені останні 350 грн. А з авто мийки його звільнили, бо запідозрили у крадіжці миючих засобів...
— Наразі затриманий звинувачується за ст.186 КК України – „грабіж”, — розповідає Іван Миколайович, — цілком вірогідно, що в ході слідства статтю перекваліфікують на „розбій”.
Віктор же попросив через газету передати своїм ровесникам, які готові стати на хибний шлях, таке „звернення”: „Я 10 років відсидів, повірте, там – не солодко і «не светло». Нікому не побажаю Думайте, що робите. Я себе не виправдовую, але, напевно, не в кожного з вас життя складалося, як в мене. Рідко хто з тюрми виходить кращим...”
На зоні Віктор зробив на руці наколку – свій життєвий девіз „Сказано – сделано”, а ще прочитав багато книжок, улюбленою стала поема „Евгений Онегин”…

Світлана ВИШНЕВСЬКА

Коментарі відвідувачів