Вінничанин зібрав лімузин із двох „Mersedes”

Лімузини – крейсери вінницьких доріг. Незважаючи на стан шляхового покриття, а подекуди – взагалі відсутність асфальту, у Вінниці кількість лімузинів тільки зростає. Сьогодні їх вже 13. Утім, якщо мрія Олександра Перестяка здійсниться – буде на один більше.
— Я б дуже хотів зробити „Hummer”-лімузин, — говорить Олександр. – Щоправда, це дуже дорога задумка. Та який би гарний був цей лімузин – високий, широкий, масивний!
У Олександра вже два лімузини у гаражі. Обидва – для роботи. Один з них, який робив у Вінниці на замовлення, семиметровий „Mersedes”, сьогодні працює у службі таксі. Звісно, виїжджає не на кожен виклик, та й тариф для проїзду в цій автівці – дорожчий, проте – замовляють. Наприклад, одного разу з Вінниці до Одеси їздили зустрічати світанок випускники. А весілля, взагалі — „золотий” час для будь-якого лімузина. Якій би щасливій парі не мріялося б проїхати із комфортом у один з найкращих днів свого життя?
Цю темно-синю автівку збирали з двох машин. Насправді, каже Олександр, можна і з однієї – але так повернулася доля.
— Просто один мій друг продавав кузов „Mersedes” в ідеальному стані, — розповідає Олександр. – Ціна була підходяща, отож, чого б відмовлятися?
Вперше Олександр побачив лімузин у Литві. Як сказали знайомі – це машина Президента. З цього моменту і закортіло вінничанину й самому посидіти за кермом власної машини президентського калібру. Цю думку він виношував шість років, і тільки у 2007 вдалося реалізувати проект.
— На саму збірку авто я витратив чотири місяці, — пригадує власник машини. – Працювали фахівці, професіонали. Я займався організаційними моментами. Правда, спочатку я планував зібрати „Volvo”-лімузин. Такий же, як побачив у Литві. Та й, чесно кажучи, такий легше було б зробити. У „Volvo” прямі лінії, квадратні форми. Але коли почав шукати матеріал, виявилося, що знайти „Volvo” в ідеальному стані – практично неможливо. Тому зупинився на марці „Mersedes”. Розглядав різні версії, але ж треба такий автомобіль, який не потрапляв у ДТП, щоб ціленький був корпус, без жодних ушкоджень. Адже коли виготовляють таку велику машину, потрібна ідеальна симетрія.
Два місяці – збирали корпус авто. Це надзвичайно нелегка справа. Треба було встановити укріплювачі, щоб довга машина не просідала. Ідеально вирівняти всі лінії. Місяць – займалися фарбуванням машини. Ще місяць – працювали над салоном. Салон має бути святковим, а значить – обираються яскраві та світлі кольори.
— Білий – це однозначно, а ще було три варіанти для того, щоб сумістити з білим, — каже Олександр. – Я зупинився на персиковому. Вийшов дуже світлий і просторий салон, одразу відчувається святковість. Стандартні чорні салони в лімузинах – це для офіційних зустрічей. Інші кольори, той самий бордовий, виглядав би якось похмуро.
Ще певний час витратили на встановлення аудіосистеми. Для цього Олександр радився із фахівцями, читав журнали. Така прискіпливість дала результати, яких і не очікували.
— Інколи буває, беру звичайні замовлення за звичайним тарифом для таксі, — розповідає власник лімузина. – Так замовники навіть лякаються. Дві дівчинки одного разу навіть тікали, кажуть, викликали таксі, але не лімузин. Та й на вулицях уваги вистачає – фотографують, розпитують. Раніше, як не було „шашечки”, навіть поступалися більше. Але як з’явилася „шашечка”, одразу відчутним зробилося і ставлення. Вже і підрізати можуть, і на повороті не пропустять. Таке шаблонне відношення до машин-таксі чомусь присутнє у наших водіїв.
Насправді, велика і важка машина – надзвичайно маневрена. Олександр шкодує, що тепер швидкість обмежена до 90 кілометрів. Насправді, зі своєї важкої та, тільки на перший погляд, неповороткої автівки Олександр може вижати і всі 180. Тільки б дорога була рівна. Та й розвернутися на 180 градусів теж не проблема – якщо місця для парковки вистачає. Щоправда, якщо в авто є пасажири, Олександр не ризикує та екстримного водіння не демонструє. Такі „виверти” — тільки для себе і власного задоволення.
— У нас, взагалі, з парковками велика проблема, — зізнається Олександр. – Замало місця залишають. Навіть перед РАЦСом і то деколи важко втиснутися. Та й пробки – важко їздити.
Серед звичок клієнтів – визирнути з люка машини. Так робить 90% вінничан. Та й сам Олександр одного разу відчув себе пасажиром у власній машині. Якраз приїхав друг, якому можна довірити авто, і вдалося відпочити на задньому сидінні. Саме тоді і звернув увагу, як оглядаються на його машину люди.