Чому бідує міський «водоканал»?

За 2002-2007 роки підприємству не відшкодовано різниці в тарифах на послуги загалом на 57 млн. 121 тис. гривень, — зазначає Руслан Зімовін, — заступник начальника відділу аудиту у сфері державної та комунальної власності КРУ у Вінницькій області. – Крім того, за умови своєчасного корегування тарифів, підприємство мало можливість отримати понад 1 млн. 800 тис. грн. доходів.
Вінничани можуть розраховуватись з Водоканалом як напряму, так і через посередників, зокрема і ЖЕКи. За що отримують 4,2% від отриманих платежів. Лише у 2007 році посередникам вдалось заробити більше одного мільйона гривень.
Однак така співпраця виявляється зовсім неефективною. Через неналежну роботу ЖЕКів пропущено строки позовної давності по стягненню заборгованості із недобропорядних споживачів послуг підприємства, що призвело до збільшення збитків Вінницяводоканалу в 2006 -2007 роках на суму понад 1 млн. 710 тис. грн. За умови організації самостійних касових відділень по прийому платежів, цієї суми коштів вистачило б на річне утримання 70 робочих місць касира, — пояснює Руслан Зімовін.
Не все гаразд і з майном, частина наявного обладнання морально та фізично застаріла і непридатна до використання. У зв’язку із зменшенням опалювальної площі приміщень, відсутня потреба в роботі енергоємних котелень, теплотрас. Крім того, майно загальною вартістю близько 3,5 мільйона грн. не використовується в господарській діяльності з причини відсутності технологічної потреби у його експлуатації.
— Так, у Турбові передано обладнання і споруди для підйому, очистки та подачі технічної води, а також будівлі котельні та парокотельні, тоді як споживачі даного виду послуг в селищі відсутні, — каже Руслан Петрович. — Із загального обсягу майна, яке перебуває у використанні підприємства, розукомплектовано та пошкоджено об’єкти основних засобів у підрозділах Гайсинського, Ямпільського та Липовецького районів вартістю понад 320 тис. грн., а нестача у підрозділах Томашпільського та Липовецького районів – 115 тис. 600 грн.