До НацБанку по свої гроші прийшли вінничани

Кинути копійчину у півлітрову банку, позмагатись за виграш – нову грошову одиницю „один стельмах”, який прирівнює один долар до сімдесяти гривень, поспілкуватись із однодумцями – так минала акція Вінницької антикризової ліги громадського спротиву під стінами управління Національного банку у Вінницькій області 12 березня.

— Ми вимагаємо від Уряду, Президента, Верховної Ради та НБУ розділити курсову різницю у валюті рівномірно – між позичальниками, банком і державою, — каже один з організаторів акції Володимир Данильчук, який і сам зараз намагається виплатити валютний кредит. — Кажуть, ми самі винні, що взяли кредити. Це неправильно. Банк нам ці кредити пропонував, навіть, часто нав’язував, а держава за цим усім мовчки спостерігала. Тому зараз, я думаю, треба кредити розподілити між трьома винними – між позичальником, банком, який давав цю позику, і державою. Тобто, якщо платив за долар п’ять гривень, а він — уже вісім, то зараз маю платити шість гривень, а дві гривні мені мають компенсувати держава і банк.

Серед інших вимог – заборонити банкам вилучати заставне майно, забезпечити безумовну виплату депозитів, жорсткий контроль над цільовим рефінансуванням банків. Якщо ці умови не будуть виконані, у квітні позичальники оголосять банкам бойкот на тиждень.

До пікетувальників представники Національного банку не вийшли, втім – делегацію з семи вінничан запросили на прийом до дирекції. Пресу всередину не пустили. Серед семи „щасливчиків” був голова міського осередку „Народної Самооборони” Володимир Пащенко. Він повідомив журналістам, що дирекція пообіцяла передати вимоги пікетувальників у Київ, своєму керівництву. Втім, чи дасть це якийсь ефект – невідомо.

— На зустрічі нам сказали, що було помилкою дозволяти брати валютні кредити протягом чотирьох років, — розповідає Володимир Данильчук. – Неправильно, що банк може забрати не тільки іпотеку у боржника, але й все майно. А ще сказали, що є долари, які продаються на пільгових умовах, але як довго це буде тривати – невідомо.

Розуміння провини – це тільки півсправи. Головне – пошук ефективного шляху подолання проблем, із якими зіштовхнулися як вкладники, так і позичальники. Цього наразі немає.