Володимир Гройсман: «Спочатку були спроби мене…трішечки приватизувати»

Наша зустріч із міським головою, запланована на 24 грудня, зненацька зірвалась: прямо із зали (саме йшла сесія міськради) поїхав на Київ, у Верховну Раду. Про свої не зовсім приємні враження він розповів наступного дня у цьому інтерв’ю, хоча розмова планувалася святкова, передноворічна…
 
— Володимире Борисовичу, чи Ви загадуєте бажання на Новий рік, і які вони — для Вінниці і для себе?
— Я б хотів, щоб атмосфера у нашому місті і країні була доброзичливою, щоб в нас просто не зникали людські якості. Якщо основою будуть людські цінності, то на них можна будувати благополучне життя. Звісно, хотів, аби усі вінничани та мої рідні й друзі були здорові.

— Які події року, що майже минув, вважаєте головними в особистому житті?
— Особливих подій, напевне, і не було. Вважаю, для щасливої родини кожен день – це подія. Тому все гаразд.

— Де зустрічатимете Новий рік і що покладете під ялинку своїм дівчатам – донькам та дружині?
— За традицією, зустрічатиму Новий рік у родинному колі. На жаль, подарунків ще не купив – часу не вистачає, але це будуть пам’ятні сувеніри старшій Юлі, молодшій Крістіні та дружині.

— Ваші доньки допомагають у роботі?
— У роботі ні, але мамі у домашніх справах допомагають. А я радію, що мої діти зростають правильно – без нахабства, без лицемірства. Вони, на мій погляд, є добрими, врівноваженими, розумними. Обидві вчаться. Старша — мріє про юридичну спеціальність. А Крістіні тільки 9 років, вона ще не визначилась зі своїм майбутнім.

— А чим вона захоплюється?
— Танцями, англійською, французькою мовами. Останнім часом ми з дружиною спостерігаємо, що вона починає добре малювати, у неї є і задатки до співу. Але поки що не вистачає часу, щоб вона займалась вокалом.

— Володимире Борисовичу, чи на Різдво до Вас приходять колядники, чим їх зустрічаєте?
— Завжди приходять, і я їх зустрічаю з радістю.

— А в дитинстві колядували?
— Звичайно.

— І багато наколядовували?
— Я не пам’ятаю, але було дуже весело і цікаво, люди з радістю нас приймали. Така тепла аура була… А потім з друзями все, що наколядуємо, витратимо на кіно. У парк ходили…

— От повернулися з Верховної Ради, від Володимира Литвина – які перспективи, що людям чекати?
— Нас там було троє голів обласних центрів. Ми разом з мером Черкас уповноважені Асоціацією міст України відпрацювати механізм змін у законодавстві — і ми цю роботу розпочали. Держава з року в рік недофінансовує містам по 7-10 мільярдів гривень на рік – на зарплати вчителям, лікарям, на соціальний захист, на пільги, які сама встановлює, але не фінансує. Цим самим вона кидає нас у серйозні кризові умови – причому, кожен рік ця система повторюється. Ці гроші забирають «нагору» і через різні державні програми їх розфуркують, невідомо як і на яких умовах. І про це ми говорили з Литвином. Ухвалили рішення, що ми, мери міст, йдемо у комітети Верховної Ради і працюємо там разом з депутатами. Враження, чесно скажу, різні. На жаль, є депутати, які з телеекранів розповідають, що борються за народ, що співчувають простим людям… А насправді лише між собою шушукаються, ділять державні програми, лобіюють їх, ділять гроші… З такими вже стикався. Таких нардепів треба геть із влади вимітати, забрати їх з дороги розвитку України.
Звичайно, є там і позитивні люди, головне питання – яких більше.

— Володимире Борисовичу, хто для Вас є авторитетом? Коли прийшли на посаду мера, то закидали, що це Ваш батько керує містом, але зараз переконались, що це був абсурд…
— Мабуть, так думали тому, що я був занадто молодим. Я вдячний батькові, що він дав мені змогу працювати з 14 років. Після уроків я йшов додому, перевдягався і працював на малому підприємстві до 8-ми вечора, слюсарем. Порушував законодавство, але норму і дві виконував, гроші заробляв. Збирав на автомобіль. Потім батько віддав мені свою «Ниву», і я за свій кошт її відремонтував. Друзі у мене були доросліші на років п’ять і більше, я з ними і досі йду по життю.

— Володимире Борисовичу, а як ставитесь до чуток, що влада краде, бере хабарі?
— Я поставив заслін хабарям – у місті вводимо європейський стандарт «Антикорупція» — це своєрідна діагностика на корупцію в органах управління. Можливо, чутки поширюють ті, кому не дають красти. Бюджет міста – це святиня, і ніхто не має права сунути туди свої брудні руки. Я буду ставити заслін всім оборудкам, які можуть бути не тільки в бюджеті, а які, наприклад, відбувались на незаконних ринках, кошти просто йшли в кишеню, а зараз ідуть у бюджет міста. Звісно, це комусь не подобається, хтось за це був би готовий просто розірвати. Але це моя позиція. А щодо чуток, що влада краде, і таке інше… Я думаю, що крадуть. Це має не настільки великий масштаб у селах, селищах, містах, як «наверху». Ми ж усі, як на долоні. Як я боровся з певними проявами, які були до мене? Вираховував схему і... „рубав”. За це навіть людей звільняв з роботи.

— А Вам пропонували хабарі?
— Спочатку, коли прийшов на посаду, були спроби мене… трішечки приватизувати. В результаті декілька людей, які це пробували, були змушені вийти з мого кабінету в дуже недоброму гуморі. Думаю, зараз всі зрозуміли, що такі спроби – хибні. Тисячі вінничан про це, очевидно, знають. На особистих прийомах я допомагаю від чистої душі. І ще стосовно чуток — дехто ніяк не може зрозуміти, навіщо мені потрібно — наводити у місті порядок, робити його гарнішим. І — вибачте — судять по собі...

— Що побажаєте вінничанам напередодні свят?
— Витримки, терпіння, оптимізму, щоб пройти цей непростий час з гордо піднятою головою, адже криза мине. А за нею триватиме розвиток. Бажаю добра, щастя та благополуччя кожній вінницькій родині. Хай нам усім щастить!