Судді чекають реформи – а поки що її «заговорили»

— Рівень довіри до суду став нижчим рівня довіри до політичних партій, — сказав директор програм політичного аналізу та безпеки Міжнародного центру перспективних досліджень Віктор Чумак у ході обговорення проблем судової реформи в Україні та на Вінниччині. – До речі, більшість суддів за те, щоб залишити все, як є, тільки збільшити фінансування. Проте судова реформа потрібна – причому, не лише суддям, а і тим, хто отримує їхні послуги. Люди хочуть мати справедливе, доступне і незалежне судочинство. Але чинна судова система неспроможна повною мірою задовольнити ці запити.

Утім, 31 загальний місцевий суд Вінниччини за минулий рік розглянув понад 300 тисяч справ, цього року вже розглянуто більше 180 тисяч. Навантаження по окремих судах області становить 260 справ і матеріалів на одного суддю (в Україні в середньому 160). Тому нині чимало розмов ведеться про спрощення процедури розгляду справ у судах, а також про необхідність створити інститут мирових суддів.

Депутат обласної Ради Юрій Мельник щодо цього висловив свою думку: Чому б не застосувати досвід Росії, де вже є мирові судді? З цього приводу згадую своє рідне село Могилівку Жмеринського району – у нашій в школі був надзвичайно мудрий директор Михайло Юркович, і до нього всі йшли за порадою. Приходили жінки, чоловіки котрих пили і били, приходили з різними сімейними, земельними та побутовими конфліктами – він вирішував їх. А тому треба мати мирових суддів, які б вирішували половину всіх подібних справ, якими перевантажені нині суди.

Якщо говорити про судову реформу, то Вінницький регіон уже підійшов до цих процесів тому, що Вінницька облдержадміністрація та обласна Рада підтримали єдиний в Україні проект щодо переходу всіх загальних місцевих судів області на модельну форму організації роботи. Уже п’ять судів працюють на таких засадах, кошти заплановані ще для трьох – це позитив.

Інша, не менш болюча проблема – корупція в судах, про яку всі говорять. Голова Вінницького окружного адміністративного суду Віталій Кузьмішин запропонував:
— Треба написати лозунг: «Не давайте хабарі суддям!», і тоді, можливо, проблема буде знята. У нашій області по судді порушена одна справа. На мою думку, суди правильно ухвалюють рішення, але вони не завжди виконуються. Влада повинна робити все, щоб суспільство жило краще, а суди – регулювати, якщо в суспільстві є конфлікти. Крім того, підраховано, що на здійснення судової реформи потрібно 10 млрд. грн. Для прикладу, скажу, що наш суд витратив 700 тис. грн. на розгляд позовів від учасників війни щодо недорахування їм виплат (виплати до Дня Перемоги). Одна справа – це 31 гривня. Цілі гори однотипних справ можна було об’єднати в одну – цю пропозицію я подав до Кабміну – заберіть ці кошти і виплатіть людям, це буде справедливіше. Багато хто каже, що судова гілка влади корумпована, але ж і суспільство недосконале.

Днями у Києві відбулася загальнонаціональна конференція «Потреба та можливості прискорення судової реформи», на якій звучали досить розумні та потрібні думки. Приміром, суддя Київського апеляційного господарського суду Олександр Синиця сказав:
— Для здійснення судової реформи потрібна політична воля. Але ще не закінчився розподіл економічного потенціалу, а сильний суд буде цьому заважати.
Кажуть, що найважче жити у часи реформ. Мабуть, ще важче – у часи їхнього очікування – і суддям, і тим, для кого вони вчиняють правосуддя. Зрозуміло, що судова реформа – це позитив для суспільства. Якщо вона «забалакується» і затягується – значить, комусь це вигідно…