Вінничан будуть заморожувати у Києві?

Будь-який предмет при температурі рідкого азоту -1960С стає крихким і розпадається на дрібні частинки. Так само можна зробити з людським тілом. У такому разі попіл слід обробити ультразвуком — для здрібнювання органіки. Потім ультрафіолетовим променем — для знезараження.

Саме такий спосіб нового захоронення з 2005 року буде запроваджений у Києві ритуальною службою “Петро Великий”. Хоч християнська церква проти такого виду захоронення померлих, бо так ховали язичники, але недавно прийнятий Закон України “Про захоронення” передбачає, окрім класичної форми, термічну обробку, тобто кремацію. Однак закон не визначає яку саме — підвищенням температури чи зниженням.

В такого способу захоронення є як свої противники, так і прихильники. Останні запевняють, що при звичайній кремації згорає лише 25% тіла. А не до кінця згорівши молекули при попаданні у легені живих організмів здатні провокувати різні мутації. Очисні фільтри крематорія Києва не змінювались 20 років. Кріокремація має бути екологічно безпечнішою та у 4-5 разів дешевшою. Таким чином у Києві збираються знищувати у лікарні післяопераційні залишки.

У нас залишки “хоронять” у спеціальному кварталі кладовища на Луці, там де й трупи невідомих, яких перед похованням обробляють хлоркою. До речі, особи невідомих з’ясовують і через сім, десять років — родичі і знайомі приїжджають, шукають, відкопують — у кожного є свій номер. Кожне таке захоронення коштує комбінату комунальних підприємств 300 грн., а міськвиконком вже заборгував комбінату за такі поховання 320 тис. грн.

“Кремація — це недорого”
Щодо кремації вінничан, то у нашому місті такий спосіб захоронення стає популярним. Ні, крематорію у нас не буде, бо у Вінниці стільки живих немає (крематорії відкривають у великих містах).
— Вже 10 років ми возимо вінничан на кремацію у Київ, — розповідає начальник Вінницького комбінату комунального господарства Валентина Пасєка. — Труну у нас купують, автобус ми даємо. Потім у Вінниці ми рідним вручаємо урну з прахом покійного. Спеціально відведеного місця для поховання урн у нас немає. Якщо є хтось заронений на кладовищі, то ми підзахоронюємо, якщо ні — відкривається нове місце, а потім вже туди можна хоронити родичів. Останнім часом щомісяця трьох вінничан відвозимо на кремацію. Раніше це було великою рідкістю, тепер звичним явищем. Це не так вже й дорого...

Проблема зараз в іншому — мало вільних місць залишилось на міських кладовищах. На Луці ще хоронимо усіх, на Підлісному кладовищі (по Хмельницькому шосе) залишились могила в могилу, на других місцях і місця для Героїв Радянського Союзу, на цвинтарі по вул. Богуна — могила в могилу, на другому місці (якщо є) і для жителів П’ятничан. Хочемо відкривати нові кладовища на Тяжилові і в Сабарові, але поки що ці питання не вирішені.

Я б хотіла зробити зауваження відвідувачам кладовищ, особливо після проводів — люди не дивляться, куди кидають сміття, якби ви побачили, що там робиться наступного дня...

Власне, повертаючись до порядку на кладовищі, то комбінат комунальних підприємств окрім поховання забезпечує ще догляд за могилою. Усі, хто не живе у Вінниці, може замовити догляд за могилою рідних чи близьких. Коштує це близько 20-30 грн. в залежності від роботи. Вони надсилають фотографії із виглядом як воно “до того” і “після”. Найбільше замовляють з Ізраїлю, але цим можуть скористатися і ті, хто виїхав на заробітки.