Нам наказано стригтися чотири рази на рік і лікуватися ''за так'

Чи може людина прожити на прожитковий мінімум? Мабуть, так. Хоча навряд чи таке життя можна вважати більш-менш гідним. Набір продуктів, товарів та послуг, які українець може собі дозволити на прожитковий мінімум, такий мізерний, що сльози навертаються на очі, коли читаєш цей перелік.

За грубими підрахунками, аби мати той “мінімальний набір продуктів, товарів та послуг”, батьки двох дітей повинні заробляти не менше як 800 гривень на місяць. Такі розрахунки урядовців. Однак вони одночасно вважають, що тим же батькам має вистачити 205 гривень заробітку — саме таким є розмір мінімальної заробітної плати.

Що ж означає для нас зростання прожиткового мінімуму на 20 гривень? Збільшення заробітків? Поліпшення соціального забезпечення? Щедріший вміст холодильників врешті-решт? Ні перше, ні друге, ні третє...

Чиновники можуть сказати на своє виправдання лише те, що умовний “споживчий кошик” не передбачає ні ікри, ні бананів. На жаль, в ньому нема також багатьох менш вишуканих, але дуже потрібних продуктів. І не тільки продуктів.

Вчитися і хворіти — не передбачено
Насправді прожитковий мінімум передбачає лише можливість фізіологічного виживання людини, мінімальний набір одягу, а про забезпечення “культурних потреб” годі й говорити. Окрім продуктів, туди входить дуже мінімальний набір одягу. Скажімо, дітям віком від 6 до 18 років — три пари шкарпеток і три пари колготок на два роки, одну шапку — на три. З культурних потреб — похід раз на місяць в кіно. Ви можете собі також дозволити відвідини перукарні чотири рази на рік та лазню — один раз на рік. У мінімум не входять також витрати на заощадження для придбання квартири. Також не передбачено, що українцям “часом” доводиться платити за освіту та медичне обслуговування.

Для чого він потрібен?
Теоретично для того, щоб за ним визначали розміри різних виплат, зокрема мінімальну зарплату, мінімальну пенсію, допомогу з безробіття та соціальні виплати на дітей. Наприклад, при народженні дитини має виплачуватись сумма в 2 ПМ. Це гарантує Конституція, за якою пенсії, соціальні виплати тощо мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму. Але це лише теоретично.

Насправді виплати прив’язують до іншого стандарту, який у чотири рази (!) менший від прожиткового мінімуму. Це так званий гарантований рівень забезпечення прожиткового мінімуму, який цього року становить 85 гривень. Але й він буває переполовинений. Скажімо, допомога з догляду за дитиною віком до трьох років становить 42 грн. 50 копійок.

Для чого ж, спитаєте, приймати документ із цифрами, які нічого для громадян не означають? Ну, по-перше, це показник, за яким судитимуть про рівень економічного розвитку держави. Не покажеш же західним країнам розмір мінімальної зарплати — 205 гривень (це нижче від межі крайньої бідності, прийнятої у світі). Вони не зрозуміють, як ця держава хоче в СОТ, за які гроші її громадяни купуватимуть імпортні товари за світовими цінами? А от 362 гривні з копійками — це вже щось, це вже за 70 доларів, і на тлі пострадянського світу виглядає не найгірше. І нам нічого не залишається, як миритися з таким лукавством влади.